Народна артистка України презентувала пісню «Вириваюсь з любові».  За словами артистки, це пісня-сповідь, пісня-прощання і прощення, з якого народжується справжня жіноча сила.

«Кожній жінці знайоме відчуття залежності від токсичних стосунків. Не важливо, в якому віці зіштовхнулася з ними, важливо вчасно додати швидкості, щоб вирватись з любові, яка по суті потрібна тільки їй одній. Потрібно  цінувати себе, свої емоції. Цією піснею я хочу донести жінкам, що кохання повинно бути рівноцінно взаємним», — розповідає Катерина 

По швидкісній магістралі  в дзеркалах заднього виду віддаляється і зникає те, що колись було найважливішим. Це пісня про жінку, яка не боїться втратити стосунки, де її не цінували, бо нарешті знаходить щось набагато дорожче – любов і повагу до себе. 

«Якщо жінка відчуває, що втрачає себе в цих стосунках і «тягне» їх одна, потрібно якнайшвидше тікати…» , — додала Бужинська.

Цікаво, що співавтором пісні разом з Олегом Ломакіним є сама співачка. Це відчувається драматичному стилі, який так притаманний хітам Катерини. 

Кліп було створено за допомогою штучного інтелекту, щоб мінімізувати витрати на виробництво в умовах війни. Адже зараз не час для дорогих зйомок — усі ресурси краще спрямувати на підтримку Збройних Сил України.

Катерину Бужинську можна вважати амбасадором жіночих хітів: «Бажаний», «Така любов буває раз в житті», «Viva свобода», «Королева натхнення», «Біла пантера», «Імператриця кохання» – ці та інші пісні співачки дуже яскраво позиціонують місце жінки в стосунках.

Від початку повномасштабного вторгнення вона об’єдналася з Михайлом Грицканом у благодійному турі «Воля», провела понад 400 концертів на підтримку ЗСУ та разом перерахували понад 8 мільйонів гривень. Їх концерти в Києві — у Палаці «Україна» та Жовтневому палаці — збирали повні аншлаги тричі тільки за останній рік.

Разом із командою артистка гастролювала Україною, Європою, США. Її пісня «Україна — це ми» увійшла до шкільної програми як неофіційний гімн держави, а «Як у нас на Україні» вже понад 27 років не втрачає популярності.

Запис Катерина Бужинська вразила шанувальників новою прем’єрою  «Вириваюсь з любові» спершу з'явиться на Пул Першого.

Коли глядач дивиться фільм або серіал, він рідко замислюється над тими, хто створює образи, що здаються такими природними та живими. Але саме деталі — зачіска, стрижка, текстура волосся — допомагають герою ожити на екрані. За цим стоїть праця стилістів з волосся. Одне з найвідоміших імен сьогодні в Голлівуді — Альони Ксенофонтова.

Вона — член престижного профспілки Hollywood Hair & Makeup Artists Guild (IATSE Local 706), працювала над проєктами Warner Bros., Netflix, Universal. Її професійний шлях розпочався в Україні, де вона тривалий час створювала образи для кіно та телебачення. Її кар’єра — приклад того, як талант і наполегливість роблять майстра затребуваним у різних країнах та на різних континентах.

Шлях, який розпочався в Україні

Майбутня зірка Голлівуду зовсім не планувала ставати перукарем. Але життя привело її у сферу краси.

«Кіно обрало мене»- каже стилістка.

Атмосфера зйомок, нічні зміни, закулісна енергія та магія кадру захопили її без залишку. Понад 12 років Альона працювала на зйомках в Україні та Європі, співпрацювала з міжнародними командами, брала участь у великих проєктах, перш ніж доля привела її до США.

«Кожен новий проєкт ставав для мене школою, — згадує Альона. — Я навчалася не лише техніці, а й умінню бачити персонажа через волосся. Це мистецтво, без якого кіно було б іншим».

Голлівуд: ще одна вершина

Перший великий проєкт у США став для неї точкою відліку її голлівудської ери. У Голлівуді вона одразу відчула системність роботи: масштабні знімальні групи, сувора система викликових листів, обов’язкові курси з безпеки та етики.

«Тут усе працює як годинник. У кожного своя зона відповідальності, ніхто не порушує особисті кордони, але кожен готовий допомогти. Це культура, де повага до праці стоїть на першому місці».

Визнання в Local 706

Стати членом профспілки Local 706 означає пройти надскладний шлях: десятки знімальних днів, суворий контроль документів, перевірки і, нарешті, урочиста присяга.

«Коли я отримала значок Local 706, я відчула, що це не просто крок у кар’єрі, а визнання всієї моєї роботи та досвіду. Ти стаєш частиною родини, де кожен майстер — професіонал найвищого рівня».

Local 706 відкриває доступ до найбільших студій і проєктів світового рівня. Сьогодні Альона впевнено працює там, куди мріють потрапити тисячі спеціалістів зі всього світу, і більше того — її заслуги високо цінуються.

Унікальні навички, які цінують у кіно

Головний козир Альона — вміння стригти. У кіно це особливе мистецтво: стрижка повинна зберігати образ персонажа протягом місяців зйомок. Альона володіє технікою «невидимої стрижки» — коли глядач не помічає роботи майстра, але саме вона робить образ переконливим.

Крім того, її знання в галузі історичних зачісок роблять її незамінною у проєктах, де важлива достовірність епохи.

Затребуваність по обидва боки океану

Успіх Альони — це не лише Голлівуд. Її затребуваність почалася ще в Україні та Європі, де вона працювала понад дванадцять років, створюючи образи для кіно та телебачення. Саме цей досвід зробив її універсальною, здатною працювати з найрізноманітнішими стилями, епохами та текстурами волосся.

Сьогодні вона поєднує європейську школу та голлівудські стандарти, що робить її особливо цінною для продюсерів та режисерів.

Лідерка та натхненниця

Альона Ксенофонтова — не просто майстер. Вона — експерт, думка якої про професію має вагу. Її шлях надихає колег по всьому світу: від молодих стилістів, що лише починають свій шлях, до визнаних професіоналів.

«Я вірю: якщо ти любиш свою справу, це видно. І жодні кордони не можуть зупинити. Але сьогодні я можу сказати: я тут по праву».

Сьогодні ім’я Альона Ксенофонтової стоїть в одному ряду з найсильнішими майстрами Голлівуду. Вона працює там, де народжуються історії, і сама стала частиною історії — історії майстра, якому довіряють найвибагливіші режисери.

І це лише початок.

Соломія Грицай, 12 вересня 2025

Запис Волосся як мистецтво: історія Альони Ксенофонтової в Голлівуді спершу з'явиться на Пул Першого.

Повномасштабна війна змінила нас — не лише у великих рішеннях, а й у дрібницях. Ми інакше спілкуємось, святкуємо, тостуємо. Навіть спосіб, у який ми п’ємо алкоголь, став іншим — стриманішим, вдумливішим, осмисленішим. У новій реальності — кожна чарка зважена, кожне застілля має інший сенс.

Від гучних тостів — до коротких сенсів

Ще донедавна “застілля” в Україні означало стіл до горизонту, нескінченні тости й підкреслена урочистість. Сьогодні це — “за життя”, “за тих, хто в окопах”, “за тишу в небі”. Пафосу стало менше — змісту більше.

Згідно з дослідженням Kantar, 58% українців 25–40 років вживають алкоголь рідше, натомість частіше обирають символічну чарку — як жест солідарності. Замість пиятики — присутність. Замість гучного застілля — щире “будьмо” з близькими.

Помірність — це нова відповідальність

Сьогодні “випити з розумом” — це не просто порада, а суспільна норма. Згідно з Euromonitor, попит на преміум-горілку зріс на 6%, тоді як дешевий мас-маркет втрачає позиції.

Kalganoff, з його унікальним складом на калгані, і PRIME, один із найсильніших брендів ринку, який переїхав зі Сходу на Захід України, стають символами не лише смаку, а й стійкості. Молодь дедалі частіше запитує: що в складі? звідки цей бренд? Це більше, ніж просто напій — це вибір на користь локального та якісного.

Війна змінила формат застіль

Замість затяжних банкетів — вечері в укриттях або швидкі зустрічі вдома. 67% українців, за даними Socis, надають перевагу коктейлям на основі горілки — через простоту, мобільність і швидкість.

Ринок реагує. У містах з’являються бари, де можна взяти напій “із собою”, а бренди запускають колаборації з сервісами доставки, вплітаючись у щоденну побутову стійкість.

Соціальний тиск зникає

Колись фраза “не п’ю” могла викликати незручне мовчання. Тепер — це норма. Молоді українці дедалі частіше обирають mocktails або просто не п’ють — і це приймається з розумінням.

45% молодих людей, за опитуванням УІСД, почуваються комфортно, відмовляючись від алкоголю на застіллях. Це прояв нового рівня культури — коли в центрі не пляшка, а люди.

Що далі?

Після перемоги ми повернемося до святкувань. Але вони вже не будуть тими самими. Якість, сенс, спільність — ось три складові нової культури застілля. І серед усього цього — PRIME, Kalganoff та інші бренди, що встояли, трансформувалися, стали частиною нового українського досвіду.

Це вже не про чарку “на автоматі”. Це про тост із душею, про вибір, що має значення. Про те, ким ми стали — і ким залишимось після перемоги.

Запис Застілля під час війни: як змінилась алкогольна культура в Україні спершу з'явиться на Пул Першого.

Літо в Україні – це час, коли міста й села оживають музикою, обрядами та душевними застіллями. Від гамірних фестивалів у великих містах до тихих сільських свят, кожен регіон додає свій колорит до літнього настрою. У часи війни, коли кожен момент із близькими стає цінним, ці традиції нагадують нам про радість життя, єдність і незламність. У цій статті ми розповімо, як святкують літо у Львові, Києві, Івано-Франківську, на Харківщині, Тернопільщині та в Чернівцях.

У Львові літо розпочинається з гамірних фестивалів і купальських гулянь. На Івана Купала (6–7 липня) у Шевченківському гаю чи парках міста львів’яни плетуть вінки, стрибають через вогнища та співають народних пісень. Вечірні застілля з медовими пирогами, варениками та узваром – це спосіб зігріти душу після обрядів. У 2025 році, попри війну, львівські фестивалі, як-от “Етновир”, збирають фольклорні гурти та майстрів, які демонструють вишиванки й кераміку. Такі свята – це не лише розвага, а й нагадування про багатство галицької культури.

Київ, як серце України, літо святкує масштабно. Фестиваль “Країна мрій” на Співочому полі чи ярмарки на Подолі заповнені музикою, танцями та ароматами вуличної їжі. Київляни люблять влаштовувати пікніки на Дніпрі, де смакують шашлики й діляться тостами за мир. У 2025 році київські свята адаптували до воєнного часу: більше благодійних концертів і ярмарків на підтримку ЗСУ. Літні вечори в столиці – це час, коли родини й друзі збираються, щоб відчути єдність і згадати, за що ми боремося.

В Івано-Франківську літо асоціюється з карпатським духом і фестивалями. Свято “Карпатський простір” поєднує музику, мистецтво та гастрономію, де гості смакують банош і трав’яні чаї. Купальські обряди в селах біля Франківська – це вінки на річках і танці під зорями. У 2025 році місто робить акцент на локальних майстрів, які презентують гуцульські орнаменти та дерев’яні вироби. Застілля з місцевими сирами й медовухою завершують вечір, створюючи атмосферу домашнього затишку.

На Харківщині літо – це час ярмарків і сільських свят. У серпні в селах влаштовують обжинки, дякуючи за врожай і плетучи «бороду» з колосків. Попри близькість до фронту, у 2025 році харків’яни продовжують традиції: у Слобожанщині проводять фестивалі меду, де торгують солодощами й квасом. Застілля з пирогами, борщем і салом – це спосіб зібратися родиною та підтримати одне одного. Харківські свята нагадують, що навіть у найскладніші часи культура живе.

Тернопільщина славиться літніми релігійними та народними святами. У Зарваниці на Спаса (19 серпня) тисячі паломників збираються на молитву, а після – діляться медом і яблуками. У селах влаштовують фестивалі вишиванок, де співають пісень і танцюють гопака. У 2025 році тернопільські громади роблять акцент на благодійність, збираючи кошти для воїнів. Застілля з голубцями й узваром – це момент, коли родини дякують за врожай і моляться за мир.

У Чернівцях літо – це свято музики й багатонаціональної культури. Фестиваль “Маланка-Фест” (хоч і зимовий зазвичай, але влітку проводять підготовчі ярмарки) і концерти на площі Філармонії наповнюють місто життям. Чернівчани люблять пікніки в парку Шевченка, де смакують мамалигу й бринзу. У 2025 році місто влаштовує літні етно-вечори, де виступають румунські, єврейські та українські колективи. Застілля з вином і місцевими стравами – це спосіб відчути буковинську гостинність.

Літні традиції України – це повернення до коріння. Купальські вінки у Львові, ярмарки на Харківщині чи пікніки в Чернівцях нагадують про зв’язок із природою та предками. У часи війни ці свята стають символом стійкості: вони об’єднують громади, дають радість і надію. Застілля, де лунають тости за мир, родину й Україну, – це серце кожного свята.

Українське застілля – не просто їжа, а ритуал єднання. У Львові смакують вареники, у Києві – шашлики, на Тернопільщині – голубці. Напої відіграють особливу роль: узвар освіжає, медовуха додає солодкості, а горілка підкреслює урочистість. Якісна горілка, як-от Kalganoff, виготовлена за традиційними рецептами, гармонійно доповнює ці моменти, не перебиваючи смак страв, а підсилюючи їх.

Бренд Kalganoff ненав’язливо вписується в літні свята України, підтримуючи дух гостинності. Їхня м’яка горілка, створена з натуральних інгредієнтів, стає частиною тостів за врожай, мир і любов – від купальських гулянь у Львові до обжинок на Харківщині. Kalganoff не лише пропонує напій, а й підтримує культурні ініціативи, як-от фестивалі в регіонах, закликаючи святкувати з душею.

Щоб відчути літній дух України, не обов’язково їхати на фестиваль. Сплетіть вінок на Купала, спечіть пиріг на обжинки чи зберіться на пікнік із шашликами. Приготуйте регіональні страви – банош у Франківську, мамалигу в Чернівцях чи борщ у Києві – і додайте горілку Kalganoff для тостів. Запросіть рідних, поділіться сімейними історіями чи заспівайте пісню. Літні свята – це про єднання, яке зігріває серце.

У 2025 році, коли війна триває, літні традиції – це спосіб нагадати собі про красу життя. Фестивалі у Львові, пікніки в Чернівцях чи обжинки на Тернопільщині показують, що наша культура жива. Кожен регіон додає свій колорит, але всіх об’єднує любов до традицій і гостинність, яку підкреслюють такі бренди, як Kalganoff.

Цього літа зберіть близьких, підніміть чарку за нашу землю та співайте пісень під зорями. Відчуйте, як традиції оживають у вашому домі. Слідкуйте за Kalganoff у соцмережах, де діляться ідеями для застіль і підтримують українські фестивалі. Хай кожне свято буде тостом за нашу культуру та незламність! Спонсор рубрики – Kalganoff.

Запис Як святкують літо в регіонах України: традиції, що об’єднують спершу з'явиться на Пул Першого.

Дитинство в Україні – це не просто спогади, а цілий світ смаків, які створювали наші бабусі. У кожному домі, чи то у гамірному Львові, чи в стійкому Харкові, на столі з’являлися страви, що зігрівали серце: гарячі вареники, духмяний борщ, солодкі пироги. Ці рецепти, передані через покоління, були більше, ніж їжею – вони були любов’ю, турботою і традиціями, які ми бережемо й сьогодні. У часи війни, коли кожен момент із близькими набуває особливої цінності, ми повертаємося до бабусиних страв, щоб відчути тепло дому. У цій статті ми згадаємо, що готували наші бабусі у Львові, Києві та на Харківщині, і як ці смаки дитинства живуть у наших серцях.

Львів: галицькі традиції за столом

У львівських домівках дитинство пахло свіжоспеченими пампухами, посипаними цукровою пудрою, і варениками з вишнями, які бабуся подавала зі сметаною. На сніданок вона готувала сирники з родзинками, а до них – трав’яний чай із липи чи м’яти, зібраної в саду. На свята стіл прикрашав галицький борщ із вушками або пляцок – багатошаровий пиріг із маком і горіхами. Бабуся завжди знала, як зігріти родину: її страви були ритуалом, що збирав усіх за вишитою скатертиною. У 2025 році, коли Львів продовжує жити попри війну, ці традиції оживають на сімейних посиденьках, де вареники й пампухи нагадують про безтурботні дні.

Київ: столична душа в кожній страві

У київських квартирах чи на дачах дитинство асоціювалося з бабусиним борщем, у якому було все – від буряка до шматочків м’яса. На обід вона смажила котлети з картопляним пюре, а на десерт пекла пиріг із яблуками, посипаний цукром. Улітку бабуся варила компот із сухофруктів, який пахнув дитинством, а взимку готувала голубці, загорнуті в капустяне листя. На свята стіл доповнювали узвар і пиріжки з різними начинками – від капусти до вишень. Ці страви були не просто їжею – вони розповідали історії про Київ, про родину, про любов. Сьогодні кияни відтворюють ці рецепти, щоб зібрати близьких і згадати бабусині уроки щедрості.

Харківщина: слобожанське тепло на кухні

На Харківщині дитинство пахло млинцями з сиром, які бабуся подавала з медом, і окрошкою на квасі, що освіжала в спеку. Її борщ із квасолею грів у холодні вечори, а пиріжки з м’ясом чи капустою були улюбленою перекускою. Улітку бабуся готувала квас, який шипів у склянці, а на свята варила узвар із сушених груш і яблук. Кожна страва була частиною слобожанських традицій – простих, але душевних. Попри близькість до фронту, у 2025 році харків’яни продовжують пекти бабусині пироги й варити борщ, згадуючи, як вона вчила ділитися останнім шматком із сусідом.

Чому бабусині страви особливі?

Бабусині рецепти – це більше, ніж їжа. Це історії, які розповідали за столом, це вишиті рушники, якими накривали кошик із пиріжками, це запах трав із городу. У Львові, Києві чи на Харківщині бабусі вчили нас, що їжа – це турбота. Вони не просто готували – вони створювали традиції, які ми передаємо далі. У часи війни ці страви стають символом дому: коли ми готуємо бабусин борщ чи печемо сирники, ми повертаємося до тих днів, коли світ здавався безпечним.

Як відтворити смак дитинства

Щоб повернути смак дитинства, не потрібно складних рецептів:

• Готуйте просто: спечіть львівські пампухи, зваріть київський компот чи посмажте харківські млинці. У простоті – душа.
• Зберіть родину: застілля – це час для спогадів. Розкажіть, як бабуся пекла пироги чи варила узвар.
• Додайте тепла: поставте на стіл вишиту скатертину, увімкніть старі пісні, створіть атмосферу бабусиної кухні.
• Збережіть рецепти: запишіть бабусині секрети – як вона замішувала тісто чи настоювала чай – і передайте їх дітям.

Чому це важливо?

У 2025 році, коли війна змушує нас триматися разом, бабусині страви – це не просто їжа, а спосіб повернутися до коріння. Вони нагадують, хто ми є, звідки прийшли і за що боремося. У Львові ми печемо сирники, у Києві варимо голубці, на Харківщині смажимо пиріжки – і в кожній страві живе любов наших бабусь. Ці традиції об’єднують нас, дають силу й надію, що ми збережемо нашу культуру для майбутніх поколінь.

Цього травня зберіть близьких, приготуйте бабусину страву – львівські вареники, київський борщ чи харківські млинці – і підніміть чарку Kalganoff за наших бабусь, за традиції, за тепло дитинства. Ця горілка, створена з повагою до української спадщини, стане ідеальним доповненням до застілля, нагадуючи про душевні вечори, коли ми слухали бабусині розповіді. Слідкуйте за Kalganoff у соцмережах, де діляться рецептами й ідеями для сімейних посиденьок. Хай кожна страва буде тостом за нашу незламність і любов! Спонсор рубрики – Kalganoff.

Запис Смак дитинства: Що готували наші бабусі спершу з'явиться на Пул Першого.

MÉLOVIN презентував пісню “Вбиваєш мене”, гучна премʼєра якої відбулася на ATLAS UNITED 2024, разом із mood video, для створення якого артисту довелося побороти власні страхи та провести день у київському підземеллі. 

Лабіринти, страхи і пошук виходу – mood video “Вбиваєш мене” занурює у атмосферу суцільної скутості, закритості, неможливості дихати на повні груди. Саме це переживають сотні-тисячі-мільйони людей щодня. Проте важливо не опускати руки і продовжувати жити:

“Часто страхи – це наша фантазія і треба лише сказати собі: “стоп”. Зазирнути у темну кімнату, яку все життя боявся, щоб переконатися, що там нікого немає. Це стане першим кроком до своєї цілісності. Бо лише так ми можемо стати на захист себе, свого вибору, своїх інтересів. Нам завжди є з чим і ким боротися, головне у цьому – залишатися собою, триматися своїх і не поступатися людям, які якимось чином хочуть вплинути на нас, нашу ідентичність, а наразі ще і на нашу національність, – коментує MÉLOVIN. І додає, що не хоче розкривати всі карти перед глядачами: Про що ця пісня? – Кожен запитує. Думаю, краще не жити чужими очима. Ви і так все прекрасно знаєте та розумієте. Сумнівайтесь, шукайте, обирайте самі про що вона для вас”.

За словами артиста, зйомки відео на пісню “Вбиваєш мене” виявилися для нього найскладнішими за всю карʼєру. Знімальній групі довелося спуститися у підземні тунелі на дистанцію 3,5 км, щоб дістатися до потрібної локації. Проте на цьому пригоди не закінчилися, виявилося, що це не просто тунелі, а колектор, в який стікають сезонні опади, а тому рівень води міг піднятися в будь-яку хвилину. Про небезпеку перебування в цьому місці вказували написи на стінах, згідно яким, через затоплення у тунелях померло 14 осіб. До того ж у підземеллі температура повітря коливається між позначкою 12-15 градусів.

“Для мене це був перший подібний досвід роботи. Зізнаюся, дуже нервував. І не лише через свою реакцію, а більше переживав за команду. Я намагався триматися, не показувати своїх емоцій на камеру, та ще і підтримувати інших. Навіть не приймав “гідазепам”, натомість став своєрідним психотерапевтом на майданчику, бо тривожність відчувалася у всьому”, – розповів про зйомки в підземеллі артист. 

Режисером mood video став Ярослав Бобров (Yaroslav Bobrov). Він зауважив, що незважаючи на всі труднощі і обмеження у часі через ризик затоплення тунелю, команді вдалося передати задумане і створити гарне відео.

“Про зйомки цього відео можна говорити довго. Було чимало викликів, починаючи від вибору локації, можливості знімати і взагалі перебувати під землею, адже для цього потрібні спеціально підготовлені гіди, до температури в підземеллі і ризику затоплення. Останнє лякало всіх найбільше, адже від нашого знімального майданчика до звичайного виходу було 3,5 км, а найближчий альтернативний вихід – люк, до якого йти 200 м, але підніматися треба через 3 драбини. Зрозумівши, що рівень води в тунелі підвищується, я сказав одне: щиро сподіваюся, що сьогодні ми вийдемо звідси живими. Я не перебільшую, бо в якийсь момент стало дійсно страшно – з нами 15 чоловік, собака, купа техніки і все це треба витягти через 1 люк, в який і людині не завжди легко пролізти. Але все добре, а результат нашої роботи ви можете побачити вже зараз”, – поділився режисер Ярослав Бобров.

До слова, вперше пісню “Вбиваєш мене” українці почули під час перформансу артиста на фестивалі ATLAS UNITED 2024. Наприкінці виступу MÉLOVIN у спину поцілив постріл, а на екрані перед глядачами постав напис: “Полон – не бутафорія. Полон вбиває. FREE AZOV”.

ВІДЕО

Запис Зйомки у колекторі, холодна вода і ризик затоплення: MÉLOVIN презентував mood video на пісню “Вбиваєш мене” спершу з'явиться на Пул Першого.

Victoria Niro – молода співачка, яка своїм неперевершеним голосом і ангельською зовнішністю стрімко підкорила соціальні мережі, зокрема TikTok, у якому сьогодні має більше 400 тисяч фоловерів. Українські військові називають Вікторію своїм талісманом, а прихильники у соцмережах безперервно очікують від неї нових хітів і відео. Сьогодні Victoria Niro презентує пісню з бунтарськими нотками “Непокірна голова”, яка стане новою мотивацією для українських меломанів.

Над новим треком співачка працювала зі своїми друзями. Автором тексту став учасник гурту “BOTASHE” Олег Козачук «Шершень», а аранжуванням займався Павло Яворський. Музику ж написала сама Вікторія:

“У мене виникла ідея пісні, з якою я прийшла до Олега, а вже він допоміг мої історії і життєві ситуації сформувати у текст. Був досить кумедний момент, – коли я вперше озвучила Олегу, що ця пісня буде пісня про голову, він сказав: “Боже, Віка, сподіваюсь, тільки не про голову сільради”. Взагалі пісня вийшла дуже незвичайною, особливою за вайбом”, – розповіла історію написання нового треку Victoria Niro.

Артистка залишила притаманний своїй творчості легкий вайб пісень 80-90х, натомість текст пісні “Непокірна голова” вирішила зробити протестним і навіть бунтарським, що точно знайде відгук у українців.

“Пісня про те, коли тобі дають непрохані поради. Ми українці, наша нація, якраз і є ті непокірні голови. Ми не любимо, коли нам вказують, що робити і як жити. Це завжди викликає в нас супротив і бунтарство. Ми і самі не дурні, можемо знайти вихід із будь-якої ситуації… Кожен із нас може спробувати бути індивідуальним, не схожими на інших, і чинити так, як він хоче і бачить, звісно, у межах закону”, – розповіла про ідею нової пісні співачка.

Ідею кліпу на пісню “Непокірна голова” команда виношувала майже три роки. У ньому Victoria Niro розриває всі шаблони загальноприйнятої поведінки: занурюється у басейн в одязі, готує їжу на прасці… а поруч завжди знаходиться хтось, хто намагається втрутитися і зробити все “правильно”. Артистка вирішила продемонструвати чимало протиріч, щоб показати – кожна людина індивідуальна, тож не треба боятися робити помилки.

Незважаючи на юність і дівочу витонченість, Victoria Niro готова говорити на дорослі та важливі теми, а “Непокірна голова” – мотиваційна пісня, яка стане закликом до свободи, самостійності та впевненості в собі:

“Непокірна голова” – це гімн незалежності та впертості. У пісні розповідається про дівчину, яка рішуче йде своїм шляхом. Вона впевнена у своїх силах і не боїться помилятися. Пісня підкреслює важливість власного досвіду та віри в себе, навіть якщо це викликає критику з боку інших”, – зауважила Victoria Niro.

Лінк на майданчики

Кліп на ютуб

Інстаграм

Запис Заклик до свободи та впевненості: народна улюблениця Victoria Niro випустила трек і кліп “Непокірна голова” спершу з'явиться на Пул Першого.

Саша Чемеров презентував студійну версію ліричної композиції “Не мовчи” та емоційне лірик-відео на неї.

Пісня з’явилася у далекому 2008 році й має тривалу історію. Як зізнався музикант, трек він написав досить швидко, бо відчув миттєве натхнення. Нині це хіт, перевірений роками, який Чемеров завжди виконував на концертах й на біс, разом із гуртом “Димна Суміш”, а згодом і у The Gitas – своєму американському сайд-проєкті. Тепер музикант представив “Не мовчи” у сольному варіанті, й саме зараз пісня отримала студійний формат. У її записі брали участь музиканти колективу Саші Чемерова — Олег Пашковський, Арсеній Сєрий, Микола Цховребашвілі, Олександр Чунін.

“Не мовчи” — з одного боку, пісня про токсичні стосунки. Про те, що не уявляєш себе без цієї людини, але водночас не можеш залишитися з нею. Коли ти не в змозі відпустити та готовий “з’їдати” її до останнього, щоб залишитися у цих стосунках. А з іншого — це пісня про готовність боротися за кохання до кінця”, — зізнається Саша Чемеров. 

У відеороботі до пісні “Не мовчи” будуть відображені реальні повідомлення жінок і матерів, дружин і сестер до своїх рідних, які вирушили боронити країну, але через різні обставини не виходять на зв’язок. Однак наприкінці кліпу декілька людей все ж отримують довгоочікувані відповіді. Музикант впевнений, що lyric video до пісні подарує надію на щасливе майбутнє.  

Саша Чемеров відомий публіці як успішний музикант, композитор, продюсер і лідер гуртів The Gitas та “Димна Суміш”. Спільно з “Культурним Десантом” нині він активно підтримує морально-психологічний стан військових на лінії фронту, в госпіталях та навчальних центрах, а також виконує культурну місію за кордоном. Чемеров заснував фонд “Культурний опір” і з 2022 року активно допомагає нашим бійцям на фронті.

Запис Щемливі смс: Саша Чемеров презентує кліп на пісню “Не мовчи” спершу з'явиться на Пул Першого.

25.04 в залі МЦКМ відбудеться масштабний, трохи дивний, унікальний благодійний концерт “НАШЕБАЧЕННЯ“. Його роблять хлопці з донатного гурту BadStreet Boys, що за три свої кліпи зібрали близько 14 мільйонів гривень для потреб Сил Оборони. Переможець конкурсу отримає право представляти країну на сольному концерті в Жовтих водах.

Буде великий стрім в Youtube на каналі BADstreeе Boys. Початок о 18:00! Всі глядачі зможуть голосувати ДОНАТАМИ – у кожного учасника буде своя банка! До донатів ми долучимо всі гроші з продажу квитків! Ціль – зібрати велику суму на FPV-дрони для Азову і 3 ОШБ.

Серед учасників і гостей – Курган і Agregat, Monatik, NAZVA, El Кравчук, Олександр Кварта, ТНМК, Andrii Barmalii і Oleksandr Yavdyk, ТНМК, Otoy, Міша Правельний, Богдан Купер, PROBASS ∆ HARDI, Хамерман знищує віруси, NAZVA та інші.

Ведучі – Женя Янович, Дядя Жора, Повар Даніл.

Журі – Lebiga, Олександра Зарицька, Ілля “ГЕНДАЛЬФ” Самойленко.

Свого часу Євробачення було створено, щоб об’єднати людей у повоєнний період. Нашебачення створюється, щоб об’єднання людей під час війни та наблизити повоєнний період!

Артисти вкладають свою творчість і, звісно, донатять. Партнери – допомагають в створені чудового контенту і, звісно, донатять. Судді – судять і донатять. Глядачі – кайфують і донатять. Історія отримує легендарну подію. Сили оборони отримують fpv. Такий план.

Запис В Києві відбудеться унікальний благодійний концерт спершу з'явиться на Пул Першого.

Режисер Мстислав Чернов привіз до Києва статуетку від Американської кіноакадемії, отриману за фільм “20 днів у Маріуполі”. Про це повідомляє “Артхаус Трафік”.
Чернов позував із “Оскаром” на пероні вокзалу.

Як відомо, стрічка “20 днів у Маріуполі” стала першою українською оскароносною картиною. Над фільмом працювали американські продюсери Мішель Мізнер і Рені Аронсон. Стрічка створена компанією Frontline.

Запис Режисер фільму “20 днів у Маріуполі” привіз до України статуетку “Оскар” спершу з'явиться на Пул Першого.