Благодійність у тіні: чому фонди мовчать, а митниця не бачить?

Волонтерський рух став для України рятівним колом із перших днів війни. Автомобілі, дрони, медикаменти — усе це завдяки тисячам людей і фондів перетнуло кордон, щоб підтримати ЗСУ та цивільних. Закон дозволяє безмитний імпорт гуманітарної допомоги, але з умовою прозорості: документи, звіти, облік. Та гучні скандали — від розкрадання пікапів до контрабанди на мільйони — змушують задуматися: чому одні фонди звітують про кожну гривню, а інші ховаються за фотозвітами? І чому митниця, чия репутація давно зіпсована корупцією, не контролює цей процес? Це розслідування не ставить за мету звинуватити конкретний фонд чи митників, а радше зрозуміти: на тлі стількох викриттів чому повага до людей і закону досі не стала нормою для всіх гравців цього поля? Фонд «Lesia UA» — лише один із прикладів, що спонукає до таких питань.

Фото замість звітів і блокування незручних питань

Фонд «Lesia UA» активно ділиться успіхами: понад 100 автобусів, 100 мотоциклів, десятки дронів і більше 15 пікапів та спецавтомобілів IVECO, які, судячи з фото, передавалися на фронт. На знімках — машини з бійцями, підписи про підтримку ЗСУ. Але де докази кількості та прозорості перетину кордону? Немає контрактів, митних декларацій, звітів про те, скільки техніки дійшло до фронту. Один пікап коштує $10-20 тисяч, IVECO — від $20 тисяч. За 15 одиниць це $300-500 тисяч, а без растаможки — мільйони гривень, які мали б піти в бюджет. Ми не стверджуємо, що «Lesia UA» — шахраї, але чому на третьому році війни фонд не вважає за потрібне показати прозорість, коли інші, як «Повернись живим», роблять це зразково? Більше того, у соцмережах фонду можна побачити скарги: коли люди в коментарях питають про звіти, їх часто блокують, а коментарі видаляють. Така реакція лише підсилює підозри: що ховається за красивими фото?

Реальні скандали: уроки, які ніхто не вивчив

Українська митниця та деякі фонди не раз опинялися в центрі гучних справ:

• Одещина, липень 2023 року: СБУ викрила групу з 11 осіб, включно з митниками, які пропускали товари на мільйони доларів як гуманітарку. Вантажі йшли не на фронт, а на ринки, завдавши бюджету збитків на десятки мільйонів гривень (за даними СБУ).
• Волинь, 2022 рік: ДБР затримало представників фонду, який завіз 50 пікапів без оформлення. Техніка мала бути для ЗСУ, але частину продали через авторинки. Організатори заробили $100-150 тисяч, а митники взяли хабарі (звіт ДБР).
• Львівщина, січень 2025 року: НАБУ спіймало керівника митного посту на хабарі $23 тисячі за пропуск техніки вартістю 15 мільйонів гривень без документів. Вантаж позначали як «гуманітарку», але його доля залишилася невідомою.

Ці випадки — лише крапля в морі. Репутація митниці настільки зіпсована, що кожен новий скандал уже не дивує. Але чому після стількох викриттів контроль не посилився? І чому фонди, знаючи про ці історії, не поспішають ставати прозорими?

Куди йде техніка?

Щодо «Lesia UA» активісти повідомляли: мотоцикли й пікапи з їхнім маркуванням бачили на паркінгах у Київській і Волинській областях, далеко від передової. Волонтер анонімно розповів: «Декілька мотоциклів є на фото-звітах, але велика кількість просто стоїть в одному з києвських паркінгів. Є підозри, що їх тримають для інших потреб». Ми не маємо доказів, що фонд навмисне обманює, але схожі історії вже були: у 2023 році на Одещині СБУ знайшла склад із гуманітарними авто, які готували до продажу замість фронту. Дрони — ще більша загадка: їхня ціна ($10-50 тисяч) робить їх ласим шматком, а без звітів їхній шлях простежити неможливо. Чому «Lesia UA» не розвіює ці сумніви простими документами?

Що буває з псевдоблагодійниками?

Світова практика показує, що благодійність як прикриття для шахрайства не терпить поблажливості. У 2010 році в США фонд «Help Haiti» зібрав $30 мільйонів начебто на допомогу постраждалим від землетрусу, але $28 мільйонів осіли в кишенях організаторів. Суд визнав їх винними в шахрайстві й відмиванні грошей, засудивши до 10 років в’язниці та штрафів. У Великобританії у 2016 році благодійний фонд «Kids Company» звинуватили в нецільовому використанні £46 мільйонів — гроші йшли на розкішне життя керівництва, а не на дітей. Фонд закрили, а директорку дискваліфікували на 10 років. У 2021 році в Індії поліція розкрила схему, де фонд «Hope India» продавав гуманітарну техніку замість передачі нужденним — організаторів ув’язнили на 7 років. Ці приклади доводять: світ карає тих, хто наживається на добрих справах, і вимагає прозорості. Чому Україна досі дозволяє фондам уникати відповідальності?

Економічний і моральний удар

Контрабанда — це ніж у спину економіці. За 15 пікапів і IVECO — це 5-10 мільйонів гривень податків. Додайте 100 мотоциклів ($1-2 мільйони) і дрони — сума може сягнути 50-100 мільйонів гривень. Щорічні втрати від контрабанди в Україні — до 100 мільярдів гривень, за оцінками експертів. У 2025 році, коли борщ коштує 177 гривень, а ціни на продукти зросли на 37%, звичайні люди роблять пожертви, що мають точно йти на армію чи відбудову України.

Та ще більший удар — по довірі. Скандал із розкраданням гуманітарки у 2023 році знизив довіру до фондів на 15% (соцопитування). Люди, які жертвують на ЗСУ, бояться, що їхні кошти підуть не туди. «Lesia UA» та подібні приклади лише погіршують це, хоча могли б легко уникнути підозр, оприлюднивши звіти.

Чому це досі можливо?

На тлі гучних скандалів дивує одне – чому фонди не навчилися поважати людей і закон? Чому після стількох викриттів вони не вважають за потрібне показати, звідки техніка, як перетнула кордон і куди пішла? І чому митниця, чия репутація вже на дні, не може — чи не хоче — навести лад? Правоохоронці викривають схеми, але системного контролю немає. Це не просто прогалина — це виклик для держави, яка воює.

Час поважати українців

«Lesia UA» — лише один із прикладів, що спонукає до роздумів. Ми не стверджуємо, що фонд винен, але його мовчання та блокування запитань у соцмережах на тлі інших скандалів виглядають підозріло. Україні потрібні реформа митниці, криміналізація контрабанди й обов’язкова прозорість фондів. Без цього ми втрачаємо не лише гроші, а й віру в тих, хто нас рятує. Чесні волонтери заслуговують на захист, а народ — на правду. Час нарешті поважати тих, заради кого це все робиться.