KyivBookFest. Післямова.

Джерело: Facebook-сторінка автора
Те відчуття, коли бракує інтелектуального повітря від інфополітики в країні, від ідіотських алгоритмів соцмереж, аж раптом… приходиш і відчуваєш – дихаєш на повні груди.
Ідеш між яток, зупиняєшся біля цікавої книги і обов’язково поруч хтось знайомий – пара хвилин і вже якась дискусія. Люди зупиняються слухають, часом долучаються.
Книги. Хтось купує на “потім точно прочитаю”, бо видання “має бути”. Хтось бере автографне, хтось йшов по одне, а вертається із торбою, бо “як таке можна пропустити”. Позитивний вулик.
Люди. Військові в камуфляжі і без, обличчя, яких наживо і в соцмережах (Цукерберге, в пеклі твій казан буде із окремим б*ядським алгоритмом) не бачив вже роками, а тут вони на кожному кроці. Люди, які із посмішкою перепрошують, перепитують як пройти, збиваються в гуртки, які дрейфують, зливаються, діляться, перекурюють, п’ють каву.
Дискусії. От тут відчуття легкого подиху було найбільшим. О, все не завжди було ідеально, але на сусідніх локаціях зустрілися люди, яким було корисно поговорити один із одним. Правий був Юрій Гудименко – ми маємо більше говорити один із одним. Очно. Бо так підбираються аргументи, так дивишся в очі, маєш опцію “вислухати”, виходиш після панелі із відчуттям, що реальність стала чіткішою, “на полчиках” розстановка більш впорядкованою (хоча проблем чи викликів, стало більше).
Бульбашки. Вони накладалися, перетиналися, об’єднувалися, лопалися, формувалися… Часом емоційно. Це було схоже на терапію, стадію “прийняття”, як її початок.
Ідеї. Було приємно чути як притомні небайдужі люди різних позицій дискутують про перспективи ліберально-демократичного і консервативного крил політикуму. І суть не в тому, чи погоджуєшся із цифрами чи складовими реальності, суть в тому, що така дискусія край як важлива для дорослішання суспільства. А коли в дискусіях і модераціях усі знайомі обличчя, і усі конструктивні… тут дяка Кириченко Владислав, Валерій Пекар, Юрій Богданов, Олександр Сосницький …усіх точно не перерахую.
Особисте. Гріла присутність в повітрі ідейності. Від загального меседжу “Книга – це зброя”, до наголосів про “відповідальність” і завершуючи окремою панеллю, що присвячена була виданню “Консерватизм” Роджера Скрутона. Якщо ми дискутуємо про суть ідеологій і способи їх адаптації на наш грунт, про те, як краще долати епідемію політ-популізму… то ми маємо шанс.
Резюме…
Фестиваль завершено, нехай живе фестиваль.
Ті, хто бодай раз організовували фестивалі, знають – підготовка до наступного починається під час останнього гала-виступу нинішнього. Тому, розуміючи кількамісячні нерви організаторів, – до зустрічі на Другому КBF.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post KyivBookFest. Післямова. appeared first on Прямий.