За Порошенка таке було неможливо уявити: що означає визнання так званих “Л/ДНР” для України

За п’ятого президента Петра Порошенка було б неможливо уявити того, що тепер відбувається навколо України і її тимчасово окупованих територій. Одним з таких маркерів є останнє рішення Держдуми РФ щодо “Л/ДНР”.
1. Я переконаний, що це один з наперед підготованих Байденом “шляхів відступу зі збереженням лиця”. Колосальний пресинг, безперервні переговори та десантування світових лідерів зробили свою справу. Коли Байден лише явно переклав паку “Україна” з другого десятка в першу трійку пріоритетів, я почав визначати загрозу війни у співвідношенні 10 до 90. Але вторгнення справді готувалося. У найстрашніших формах аж до реміксів із Другої світової: “Можєм павтаріть…”. Путіну дуже чітко пояснили, що його чекає. І він зрозумів. Ні, ще може рвонути через імперський шал, але все ж, уже пішов відкат. І для саме такого варіанту й треба було “нагнітати”. Мені сумно, що ворог Пуйло виявився мудрішим за доморощене Зейло. До того дійшло. До нашого небувалий десант так і не достукався. Його лише поставили перед фактом. Він прямо перешкоджати не посмів, але шкодив і шкодить далі, як би його всім світом не вмовляли.
2. Байден мудрий політик. Він знає, що навіть миршавий карлик, загнаний в кут, зможе накоїти страшної біди. Він виставив ще в Женеві червоні прапорці, а поза ними розпливався в доволі компліментарних фразах та обіцянках. NS-2 із цієї опери. Ще кілька обіцяних угод про контроль за озброєннями тощо, які Москві не аж так припікали, мали більше іміджевий характер. Ти підняв пропагандистську планку в себе вдома, отже, маєш вернутися з чимось, що б міг продати своїм локшиноносцям. І коли пішла реальна загроза, Байден погрожуючи смертельними санкціями у випадку, якщо “хоч один солдат, снаряд, літак, ракета перетнуть кордони України”, додав фразу, яку не всі почули в нас, а хто почув, стали обурюватися, що це замороження конфлікту на Донбасі. А це був клапан переливу, щоб не рвонуло. Санкційні погрози стосувалися нападу на нині неокуповані території. Тобто, відкрите введення рашен-вермахту в ОРДЛО, інші варіанти анексії чи отакого визнання квазі-“незалежності” входили в програму випуску пари. Без такого варіанту не спрацювало б. Мабуть, буде й на це негативна публічна реакція, але не дуже гостра. Може для США й був би сенс заманити РФ в Україну й організувати їм тут Афганістан. Але це був би найперше Афганістан для нас. І добре, що американська політика не така цинічна, як багато хто припускав. Байден поставив завдання — не допустити вторгнення й зашугати Пуйла. І для цього використав ті поступки, які фактично нічого не міняють, а лице паршивцю збережуть, хоча для нас і принизливі.
3. Цей план точно сподобався не всім. Найперше, Німеччині й Франції. Для них, як для учасників “нормандської четвірки”, це безумовний програш. Їх не аж так сильно турбувало, чи нападе Раша на Україну — це явно показали діями (особливо німці). А результати чи якісь перспективи у виконанні Мінських домовленостей та запердолювання нам ОРДЛО хоч на кремлівських умовах для них було потрібно навіть для власних політичних кар’єр. Маємо оцінити, чия допомога нам важливіша й доречніша. Навіть, якщо щось буде образливим. А нема на що нарікати. Це ми при Порошенкові були суб’єктами світової політики й могли забракувати той чи той план. Тепер тільки ставлять до відома та нагадують, щоб воно не заважало.
4. Тема ОРДЛО — не єдиний пункт “збереження лиця”. Он, була заготовка від Лаврова до Путіна, що “намітився прогрес у питаннях безпеки для Раші”. І вже в цьому контексті не згадують так прямо Україну – “это про другое, вообще”. І США спокійно проковтнули пропагандистські покусування з Москви, як уже відомі п’яні верески Машки Захарової. Але в усьому теж є межа. Байден погодився на збереження лиця Путіна. А не Зеленського. Та ще й не лиця, а якоїсь тупої “козьєй морди”, яка в неприродний спосіб починає критикувати тих, хто надав нам підтримку. І при цьому повністю повторювати всі московські заяви. Та одного лише Арахамії з його провокаціями з головою вистачить. А ще ж Данілов, Кулеба. І вершина брудно-зеленого айсберга — Зеленський з постійною критикою Америки та загляданням в рота Путіну.
Очевидне порушення Мінських угод: Євросоюз засудив заклик Держдуми визнати “Л/ДНР”

5. І в підсумку. Що це для нас. Пуйло може ще потягнути час, а може й дуже швидко оголосити признання цих незаконних квазіутворень. Заглянути в його черепну коробку не зможемо. Хоча я як людина, яка колись попрацювала в морзі, дуже хотів би отримати таку нагоду в буквальному сенсі й хоч завтра. Але:
– Це додаткове потоптання міжнародного права та принципу непорушності нашої територіальної цілісності. І це безумовно, дуже погано. Тим більше, що це вирішується без нашої волі.
– Так само дуже надовго відкладається та ускладнюється повернення цих територій. Майже так, як і з Кримом. При Порошенкові я б це розцінив як жахливу катастрофу. Бо тоді ми потрохи підтискали Москву питанням миротворців ООН, Путін поступово відступав. А в мить, коли б це було реалізовано, повернення ОРДЛО стало б невідворотним. І на не таких уже й критичних умовах — адаптаційний період пройшов би під Голубими касками. Але тепер у нас Зеленський, який у переговорах з Пуйлом готовий іти “на будь-які поступки, окрім територіальних” (згадайте інавгураційну промову). І пішов, але потім злякався, відступив, дістав наганяй від Путіна, знову попхався. Тепер ризик від можливості повернення цих територій на умовах Пуйла і за потурання Зейла становить більшу загрозу, ніж тривала їхня окупація. Тепер ця лавочка закриється.
– Мінські домовленості. До 2019-го ними, як обухом, били Путіна по голові й на їхній основі добивалися санкцій. Тепер, при Зеленському все навпаки. Після підписання ним згоди на “Формулу Штайнмаєра” вже Україну весь час б’ють по руках. І не лише Москва, а й Берлін і Париж. Якщо в Москві визнають ці утворення незалежними, Мінські домовленості припиняють існування. І за нинішніх обставин це більше благо, ніж загроза. Головне, щоб першим цей крок зробив Кремль, а не Банкова із непродуманою заявою, доки Путін зможе потягнути час. Бо тоді їхнє свавілля отримало б політичне (не правове!) виправдання для світу.
– На своїх умовах ми ОРДЛО повернемо десь тоді ж, як і Грузія та Молдова заберуть окуповані в них території. Це може бути не скоро. Але на умовах Пуйла — краще не треба.
– Негатив точно в тому, що ці утворення відразу “запросять” до себе рашен-вермахт. І тепер при кожній перестрілці чи і їхній провокації це буде бойове зіткнення з армією ядерної держави. Наслідки можуть ще не раз призводити до такого напруження, як ми маємо тепер.
– Але водночас тепер уже не спишеш безчинства на бойовиків. Там буде російська армія і відповідальність за ними повна. Хоча прикриватися цими фейковими утвореннями Кремль усе ж буде й далі.
Отакі десь загальні тези з цього приводу. Підсумок один: за Порошенка таке було неможливо уявити. Та й за нас без нас на подібні домовленості ніхто б не пішов. Бо тоді це була б дуже погана історія. Але при Зеленському наша ситуація настільки погіршилася, а влада демонструє такі замахи на зраду (й з кожним роком усе нагліше себе поводить супроти громадської думки), що навіть такий страшний міжнародний програш України може виглядати, як перестраховка від значно більшого лиха. А окуповані території, який би їм статус не намалювали в Кремлі, ми повернемо. Але бажано, щоб тоді, коли ми самі будемо вирішувати, на яких умовах. І щоб на той час нам вдалося мати владу, яка зможе це зробити не на шкоду, а на користь національним інтересам.
Нагадаємо, Держдума РФ розглянула дві постанови про звернення до президента Володимира Путіна з проханням про визнання “Л/ДНР”.
Як повідомляв “Прямий”, Верховна Рада готує відповідь на можливе офіційне визнання Росією терористів “Л/ДНР”.
Зазначимо, що в Російській Федерації наголосили, що досі не визнали самостійний статус так званої Донецької і Луганської народних республік, тож вони залишаються самопроголошеними квазіутвореннями.
Водночас на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей видали вже близько 1,4 мільйона паспортів так званих “республік”.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post За Порошенка таке було неможливо уявити: що означає визнання так званих “Л/ДНР” для України appeared first on Прямий.