Етюд в колоніальних тонах: огляд на детектив “Смерть на Нілі”

Цього четверга в прокат виходить чергова порція екранізації пригод відомого детектива Еркюля Пуаро – “Смерть на Нілі”.
Кінооглядач “Прямого” уже подивився стрічку.
Екранізацію одного з найпопулярніших романів Агати Крісті про Еркюля Пуаро (всього їх 33, не рахуючи численних оповідань) – “Смерть на Нілі” супроводжували постійні невдачі та скандали. Спершу фільм накрила пандемія, згодом виконавця однієї з головних ролей Армі Гаммера звинуватили в сексуальних домаганнях, потім арабські країни почали бойкотувати стрічку через те, що головну жіночу роль там виконала ізраїльська актриса і колишня сержантка ЦАХАЛ Галь Гадот.  Однак наполегливість Кеннета Брана зняти сиквел “Вбивства у “Східному експресі” взяла гору.

Стрічка лишає класичну історію Агати Крісті про багатійку Ліннет, яка “відбиває” нареченого в подруги Жаклін, а потім організовує велике весілля та медовий місяць з круїзом по Нілу, на якому стається низка вбивств. На цьому ж круїзі перебуває Пуаро, який береться розслідувати злочин, поки корабель не дійде до порту.

Однак Бран вносить кілька суттєвих змін в сюжет фільму, що докорінно відрізняється від книжкового першоджерела. Зокрема замість молодого комуніста Фергюссона у стрічці з’являється дуже карикатурна лесбійська пара суфражисток, а замість полковника МІ-6 Рейса, Бран створює дуже вдалу рамку про багатого маминого синка Бука. Також у фільмі є окрема і дуже захоплива сюжетна лінія про темношкіру блюз-виконавицю Саломею.

Однак, ключовою зміною є поява першої чорно-білої сцени, що розповідає нам передісторію кіношного Пуаро. Тут детектив постає не бельгійським відставним поліцейським з романів Крісті, а фермером та ветераном Першої світової, який завдяки дедукції врятував свою роту, а згодом втратив кохану жінку через артобстріл. Цією сценою Бран не лише намагається олюднити химерного бельгійського педанта з романів минулого сторіччя, а фактично провести чітку межу між книгами Крісті та власними екранізаціями романів, наголосивши, що його фільми все ж самостійні твори та розвиватимуть давно відому історію з повагою, але інакше.

“Смерть на Нілі” – це багато в чому стрічка про колоніалізм. Подію відбуваються наприкінці 1920-тих. Єгипет – ще досі частина Британської імперії. Поняття рівності та толерантності ще досі дуже примарні. Поняття розкоші та багатства – частина колоніалістської естетики.  Саме цією естетикою Бран наповнює фільм: темношкірі слуги в білих гетрах, санітарні команди, які виносять мерців загорнутих, як мумії, розкішні бенкетування з шампанським і опіумом. Всього цього, а також багатих вбрань, золотих годинників, тростин зі слонової кості, шкіряних записників і палісандрових оббивок у фільми дуже багато. Все це нагадує атмосферу з “Великого Гетсбі” База Лурмана, але замість вітряного пропалювання життя у США періоду “проспериті”, тут нависає атмосфера уже підвимираючої британської аристократії.

Відверто слабкою стороною стрічки стала велика кількість комп’ютерної графіки: починаючи від зовсім зайвих сцен з полювання намальованого крокодила за намальованим ібісом, і завершуючи панорамами узбережжя Нілу. Така надмірна комп’ютеризація замість того, щоб посилити картинку робить її утилітарною і безжиттєвою, наче стандартні фотошпалери, що пропонує Windows на заставку робочого столу.

Чимало критиків зазначали, що після виходу “Ножі наголо” Раяна Джонсона детектив, як жанр в кіно, отримав дуже високу планку щодо сценарної роботи. Однак, екранізації пригод Пуаро Браном показують, що навіть написані в 1930-50-х детективи досі сюжетно працюють при правильно підході і оформленні матеріалу. “Смерть на Нілі” – один з таких прикладів.
В сухому залишку, “Смерть на Нілі” – це хороший приклад того, як старий сюжет при сучасній режисурі може заграти новими барвами. Попри те, що стрічка не позбавлена недоліків, все ж це міцне детективне кіно з екзотичним колоритом, якого так сильно не вистачає на фоні кінокоміксної супергероїки і відродження неонуару.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.
The post Етюд в колоніальних тонах: огляд на детектив “Смерть на Нілі” appeared first on Прямий.