Гірка червона таблетка правди: огляд на “Матриця: Воскресіння” з Кіану Рівзом

Сьогодні у всеукраїнський, а разом і світовий, прокат виходить продовження культової історії “Матриця”.
Кінооглядач “Прямого” побував на передпоказі фільму.
Ремарка: якщо вас турбують навіть найменші спойлери, краще прочитайте цей огляд після перегляду стрічки.
Томас Андерсон – успішний гейм-дизайнер, який створив мегапопулярну трилогію відеоігор “Матриця”. Однак, його життя не дуже складається – з одного боку його душить офісна рутина, а з іншого психічний розлад – він не розуміє, де межа між реальністю та його фантазіями. А ж ось він зустрічає Тіффані, яка повна копія його персонажки з гри – Трініті. Так починається занурення в “реальний світ” з матриці.

Перша частина фільму може багато кому здатись ідеальним атракціоном фан-сервісу, адже велика частина сцен – це фактично наново зняті уже класичні сцени з попередніх частин. Однак насправді – ця нескінченна рекурсія вводить глядача в у новий світ Матриці. В 1999 році, перша частина фільму гарматним залпом пробила голлівудську фантастику потужним кіберпанк-висловлюванням з десятком філософських посилань, які фани розбирають досі. Наступні частини лише закріпили культовість історії, показавши, що це не “палиця, що раз в рік стріляє”, а дійсно епос. Четверта ж частина – це постмодерністське висміювання тих, хто занадто серйозно сприйняв історію Нео, порівнюючи його з Христом, а червону таблетку – завуальованим символом трансгендерного переходу.

Лана Вачовскі (стрічку вона знімала без своєї вірної напарниці-сестри Лілі) досить детально і по поличках розкладає нам, що сталось після події “Матриця:Революція” і фактично нівелює всі домисли, що так епічно знімались юними блогерами в їх ютуб-каналах. Нео – не прототип Христа, а агент Сміт – не антихрист. Зіон – реальність. Мир між світом людей і машин наступив. Червона таблетка – це ніякий не символ естрогену. А от головна сила у всесвіті “Матриці” – це якби банально не звучало, це кохання. Зв’язок Нео і Трініті – це основа основ, на які тримається все у матриці та реальному світі. Свобода для Вачовскі – лише необхідність для розкриття почуттів, зокрема кохання. Тобто жодних глибинних сенсів про світ симулякрів та симуляцій (хоч привіти Бодріяру у стрічці передають) немає. Матриця – це про кохання, яке не завдяки, а всупереч.

“Матриця: Воскресіння” – це багато в чому переосмислення Ланою Вачовскі, як особистісних травм, так історії, яка зробила їх з сестрою культовими режисерками. Постмодерною рекурсією та іронію вона висміює десятки нерозторопних фанів, які так і не зрозуміли, що мораль “Матриці” проста  – кохання – це єдина сила, на якій може триматись світ. З іншого боку переказуючи історію уже постарівших героїв, Вачовскі показує нам дуже людяну драму про другий шанс, загорнувши його в милу та ностальгійну естетику ретрокіберпанку.

Історія “Матриці:Воскресіння” – це історія другого шансу (герої самі про це вказують) для кохання. Якщо, наприклад “Мисливці за привидами” знімались, як спроба (дуже вдала) розказати зумерами класну історію бумерів, то “Матриця: Воскресіння” – це історія бумерів розказана тим же бумерам, але які подорослішали, як і герої Кіану Рівза та Керрі Енн-Мосс. Це історія про екзистенційну кризу, яку психологи часто називають “кризою середнього віку”, коли “напівшляху свого земного світу, я трапив у похмурий ліс густий”. Це історія про втрачене і віднайдене кохання, якому намагаєшся дати другий шанс, тому ще не дати не можеш попри всі але. Це історія про досвід, який мало зрозумілий людям, які виросли з тік-током, але цілком може бути особистісним для тих, хто пам’ятає ще першу частину в кінотеатрах.

В сухому залишку “Матриця: Воскресіння” – це свого збірник авторських коментарів до попередньої трилогії, який пояснює про що ж все ж найкультовіша кіберпанк-історія в кінематографі. Однозначно фільм полярно поділить фанатів – одні з обуренням підуть з середини показу невдоволені стьобом на Морфеєм і традиційним “неканоном”, звинувачуючи Вачовскі в бажанні нажитись на власні історії, а інші –  оцінять авторську пост-мета-іронічність, адже найбільша матриця та синя таблетка – це бажання жити у власних уявлень про історію, що колись стала для тебе культовою. Ось така вона червона таблетка, яка показує правду.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.
The post Гірка червона таблетка правди: огляд на “Матриця: Воскресіння” з Кіану Рівзом appeared first on Прямий.