Тихий страх ісландських полів: огляд на містичний постгорор “Агнець”

У четвер, 19 листопада, в український показ вийшов містичний постгорор ісландського режисера  Вальдемара Йоханнссона – “Агнець”, світова прем’єра якого відбулась в межах програми “Особливий погляд” на цьогорічному Каннському кінофестивалі.
В центрі сюжету історія ісландського подружжя фермерів – Інгвара та Марії. Молоде подружжя розводить овець і в щоденних турботах намагається забути про особисту трагедію – смерть доньки. Одного дня вівця на їх фермі народжує істоту з тілом людської дівчинки та голово і лівою рукою вівці. Марія та Інгвар вирішують, що це знак – називають істоту в честь раніше померлої доньки Адою і беруться виховувати її як власну дитину. Описати фінал стрічки не заспойлеривши його – не можливо. Скажу лише, що він в рівній мірі трагічний та містичний, при чому містична складова прямо відсилає нас до ісландських родинних саг та казок.

“Агнець” – це якісний авторський постгорор, також відомого, як “слоубьорнер-горор” (тліючий горору). Це напрямок “нової хвилі” горор-кіно, який започаткувався у 2014 році з фільмом Дженіфер Кент “Бабадук” та повністю викристалізовував свої стилістичні якості “Відьми” Роберта Еггерса у 2015 році. Постгорор, як напрям декларує відмову від стандартних для горорів прийомів, як то зображення сцен відкритого насильства  чи намагання створити у глядача короткотривале відчуття страху. Натомість постгорор працює з саспенсом і намагається протягом усього сюжету нагнітати почуття відчаю, тривоги чи параної на глядача, зокрема фокусуючись на операторські та монтажній роботі та глибоко пропрацьованому сценарії, чим нехтували горор-фільми 2000-них.

Створюючи “Агнець”, Йоханнссон поєднує з одного боку нордичні казкові сюжети, а з іншого чистого роду абсурдизм в духі кафкіанського “Перевтілення”. Тільки, якщо персонажів Кафки зовсім не дивувало, що їх родич перетворився на жука, то в “Агнеці” молоду пару взагалі не дивує, що їх новоспечена донька наполовину вівця. Працюючи з такою історією, режисер намагається винести зразу кілька важливих панелей. “Агнець” – це з одного боку історія про батьківство і зв’язок батьків та дітей, а з іншого – притаманна для ісландського кіно тематика вічного конфлікту людини та природи. На чому і зав’язується добра частина постановки “Агнеця”, як постгорору. Оператор  Елі Аренсон постійне фокусується на крупних кадрах ісландської природи, при чому не використовуючи штучне освітлення. Природа у стрічці спершу виступає мальовничою пастораллю, ніби ілюстрація до збірника північних казок, а починаючи з другої половини стрічки все більше стає джерелом тривоги та небезпеки, яка врешті-решт приходить до людини.

Якщо повертатись до тематики батьківства, то “Агнець” – це стрічка від початку і до кінця наповнена символізмом. Починається фільм великим кадром ясел, де вівці народжуються під молитви, що звучать по ісландському радіо. Переплетіння язичницької та християнської культури в Ісландії відбулось майже зразу і досі існує органічно, тому народження дівчинки-вівці можна сприймати з одного боку – як чудо Господнє, а з іншого – як цілком собі автономний міф. Образ дитини-вівці можна розглядати, як глобальну метафору до різного роду інакшості чи інклюзивності дитини. Розвиваючи образи Інгвара та Марії, Йоханнссон розповідає історію “сліпої” ревної любові батьків до дитини, яка має свою інклюзивність, інакшість. Саме ця ревна та “сліпа” любов до дитини та призводить в тому числі й до трагічної кінцівки. З іншого боку фінал нас відсилає до другої рефлексії про конфлікт природи та людини, де людина завжди програє.

В сухому залишку, “Агнець” – це дуже яскравий приклад європейського постгорорного кіно, де зуміли поєднатись риси соціальної драми та екологічної містики. Стрічка, яка створює з одного боку абсурдистську тривогу подібну до романів Кафки, а з іншого похмурий настрій ісландських легенд та переказів.
Спеціально для Прямого Ігор Кромф.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter , Telegram та Instagram.
The post Тихий страх ісландських полів: огляд на містичний постгорор “Агнець” appeared first on Прямий.