“Місько Барбара – це моя юність”. Спогади про співзасновника “Мертвого півня”

Зосереджений, творчий та неймовірно талановитий – так згадують друзі про Міська Барбару. 11 жовтня він помер на 50-му році життя. Суспільне зібрало спогади про співзасновника гурту “Мертвий півень” та його “львівський” період життя.

Місько Барбара народився у 1971 році. У 2020 році в інтерв’ю виданню “Локальна історія” вын розповів про свої дитячі роки та вулицю Чехова, на якій виріс.

“Там був страшенно специфічний людський мікс, наприклад — пан інжі́нєр. Він був інженером ще за польських часів, за часів Другої Речі Посполитої, а це було дуже і дуже поважно. Або сусіди з квартири навпроти — родина Крюкових, що приїхала з Росії (то, що називається “освободітєлі”). В нашому дворі дуже швидко Володимир та Марія стали паном Влодзьо і пані Мурочка. Чехова, Пекарська, Личаківська (тоді ще Лєніна) — це той мій Львів. Була система, з якою ми ніби-то погоджуємося, але насправді — не приймаємо. Завжди святкувалися Різдво, Великдень. Так, батьки закривали шторки, щоб ніхто не міг попідглядати, але на свята вся родина збиралася”, – розповідав Місько Барбара.

Наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття творча молодь Львова збиралася у “Жовтневому проїзді” (тепер “Крива Липа”). Він розташований у центрі міста, неподалік від Львівського університету. Про цей період у житті музиканта розповів Суспільному басист гурту “Мертвий півень” Джон.

“Вся тусівка в Жовтневому проїзді: пили каву, спілкувалися. Не було тоді ні “Фейсбуків”, ні мобільних телефонів. Якщо ти хотів бачити якусь людину і про щось домовитися, зустрічалися всі в Жовтневому проїзд, там з 13.00 до 15.00. Це був один творчий котел, у якому все варилося”, – розповідає Джон.

Там і Місько Барбара. У 1989 році йому 18 і він разом із друзями створює гурт “Мертвий півень”.

“Львів на початку 90-х – це був вибух музики. Було свято після розвалу Радянського Союзу, коли зрозуміли всі, що він вже не буде існувати. Те, що закордоном пройшли за років 10-15, у Львові було за один момент. Почало з’являтися дуже багато груп. У Жовтневому проїзді ми давали слухати одне одному доробки, хто там і що записав. Був такий диктофон ще на касети, ми там ставили свої перші пісні. “Мертвий півень” – це був камертон тодішнього часу, тодішнього Львова. Залишилися такою студентською групою, навіть швидше групою студенства”, – каже басист гурту “Мертвий півень” Джон.

Музиканти збиралися і в кафе “Старий Львів” на вулиці Валовій. На початку працювали тільки з акустичними інструментами. Далі – перемоги на фестивалях “Вивих” у Львові (1990) та “Червона Рута” у Запоріжжі (1991).

“Була на всіх їхніх концертах, знала всі пісні напам’ять. Я ще була дуже маленькою, коли Місько з’явився в моєму житті. Він співав вже в гурті “Мертвий півень”, дружив з моїм братом Тарасом Чубаєм, дуже часто був у нас вдома. Ми завжди багато говорили. Місько – це моє дитинство і моя юність”, – розповідає Суспільному співачка Соломія Чубай.

Створювали учасники гурту пісні на вірші відомих українських поетів.

“Місько завжди був сам у собі, такий зосереджений. Людина, яка говорить мало, але заглиблена в собі. Сказати, що він всі свої емоції видавав – неправда. Щось його муляло, так як будь-яку творчу особистість. Не сумніваються в собі тільки ідіоти. Він дуже тонко відчував поезію. Із ним було легко працювати, бо він дуже гарно підбирав тексти, мелодії”, – розповідає басист гурту “Мертвий півень” Джон.

Місько Барбара із гуртом гастролював Україною та за кордоном. Один рік прожив у США, потім переїхав до Харкова. Там працював із театром “Арабески”. Періодично їздив до Львова.

“Зараз мені дуже дивно, що його немає насправді і таке враження, що він просто десь там в Харкові десь є і скоро він сюди приїде”, – каже співачка Соломія Чубай.