Пул Першого

Все про Перших та їх оточення

Від Майдану до фронту: історії двох азовців про незламну гідність у боротьбі за Україну

Гідність, яку не зламати: історії двох бійців Азову про шлях від Майдану до боротьби за Україну на фронті
Офіцери полку «Азов» Євген «Вайчик» та Юрій «Хоттабич» розповіли про свій шлях від Революції Гідності до захисту держави під час російсько-української війни.

Євген «Вайчик», офіцер розвідки 12-ї бригади «Азов» Національної гвардії України, та Юрій «Хоттабич» Яцик, військовослужбовець з досвідом революцій та бойових дій, поділилися особистими спогадами про свою участь у Революції Гідності 2013–2014 років та подальшу службу у складі Збройних сил і добровольчих формувань.

Їхня історія починається на Майдані – у Запоріжжі та Рівному. Вайчик, тоді ще підліток, долучився до протестів після побаченого насильства силових структур проти мирних активістів. Його мотивом став рух ультрас футбольних фанатів, які відіграли ключову роль у формуванні бойових добровольчих підрозділів, включно з «Азовом». Юрій «Хоттабич» має значний досвід: брав участь у Помаранчевій революції 2004 року, свідомо готувався до можливого конфлікту через загрозу з боку Росії.

13 квітня 2014 року у Запоріжжі відбулося шість годин протистояння між проукраїнськими активістами та проросійськими мітингувальниками, подію відому як «яєчна неділя». Євген приймав активну участь у захисті міста від сепаратистської загрози. Згодом пішов проходити курс молодого бійця і долучився до бойових операцій у рамках Антитерористичної операції (АТО).

24 лютого 2022 року, із початком повномасштабного російського вторгнення, Юрій «Хоттабич» став учасником масової мобілізації. Він обрав службу у Територіальній обороні Рівненської області, розуміючи потребу захищати країну та сім’ю, а також готувався до ймовірного фронту зі сторони Білорусі.

Однією з ключових тем їхніх спогадів є досвід полону в Оленівці – тимчасово окупованій території. Приблизно 300 полонених азовців змогли зберегти стійкість та моральний дух, що особливо проявилось у моменті, коли один із бійців крикнув «Слава Україні!», а вся група відповіла «Героям слава!». Цей епізод ілюструє незламність духу в умовах катувань і принижень.

Обидва військові підкреслюють, що основою їхньої боротьби завжди була гідність. В умовах небезпеки, полону та бойових дій вони підтримували один одного, розуміючи, що саме від внутрішньої сили та єдності залежить виживання і перемога. Ця гідність для них – не лише особистий принцип, а символ стійкості українського народу.

Історії «Вайчика» та «Хоттабича» демонструють перехід від мирних протестів до активної оборони країни у військовому складі. Вони є прикладом покоління, яке боролося за гідність на Майдані і продовжує цю боротьбу на передовій війни з агресором.

Джерело: Українська Правда

Total Views: 0
Поділитися цією публікацією