Газовий шок у Європі. Хто винен: коронавірус, погода чи Росія?

Не встигла Європа оговтатися від пандемії, як знову криза, цього разу – енергетична.

Ціни на газ і світло б’ють рекорди; промисловість і населення шоковані. Європейці нарікають на ковід, холод і потепління, пожежі і штиль. І кидають косі погляди на російський “Газпром” – на головного постачальника газу.

За 100 днів до Різдва дефіцит газу загрожує Європі зростанням цін і перебоями з продуктами. У деяких країнах вже не вистачає добрив, нічим оглушати свиней на бійнях, охолоджувати ядерні станції, газувати пиво та лимонад. Ростуть рахунки за світло і газ, а з ними і невдоволення виборців.

У середу міністри енергетики країн ЄС обговорили ситуацію і нічого не вирішили, але єврокомісар Кадрі Сімсон пообіцяла, що Єврокомісія в найближчі тижні розробить спільні рекомендації: як полегшити кризу для 450 млн жителів 27 країн найбільшого політичного союзу на планеті.

Ціни на газ в Європі з початку року зросли більш ніж утричі й, на думку голови “Газпрому” Олексія Міллера, і далі будуть бити рекорди. Зима попереду. Криза тільки набирає обертів, але її перші наслідки і основні причини вже відомі.

Причини кризи

Їх кілька.

Погода. Минула зима в Європі була суворою. Надзвичайно холодно було і в Азії, і в Північній Америці. Опалювали сильно і запаси газу в сховищах виснажилися.

А влітку трапилася нова біда: сильна спека.

Вона збільшила попит на електроенергію (через кондиціонери), але висушила водосховища і зменшила генерацію гідроелектростанцій. Слідом за турбінами призупинились вітряки – літо в Європі виявилося найтихішим з середини минулого століття. Все це стимулювало попит на газ.

Але і його не вистачає. Причому в усьому світі. Не тільки через те, що доводиться заповнювати запаси у спорожнілих підземних сховищах і покривати збільшений через погоду попит.

В Європі різко впала пропозиція зрідженого газу. Поставки трубопровідного газу залишилися приблизно такими ж (про це нижче), а ось скраплений поплив до Азії. Там за нього дають більше, в тому числі і через те, що азійські економіки раніше за Захід розібралися з вірусом і повернулися до роботи.

Відновлення економіки після пандемії – ще одна причина зростаючого попиту і цін на газ у світі. На виході з ковідної коми всім терміново знадобилося надолужити згаяне, а додаткових ресурсів для цього немає. Більш того, і старі не завжди доступні.

Через ковід, наприклад, плановий ремонт на заводах, в портах і терміналах перенесли з минулого року на цей, що ще більше скоротило пропозицію. Транспорт, особливо морський, різко подорожчав. А частина потужностей зеленої енергетики, включаючи гігантські сонячні ферми в Іспанії, не встигли запустити вчасно через локдаун і перебої у світовій торгівлі.

Наслідки кризи для світу

Неприємні новини європейці побачили не в газетах, а у своїх рахунках за світло і газ. Вони пішли скаржитися чиновникам, але у них майже немає можливості обмежити підняття цін на ринку.

Підсумок: зростання невдоволення серед виборців, які і без того збідніли в пандемію. Існує загроза ще більшого збідніння через те, що дорожчі комунальні платежі стримують споживання – головний двигун європейської економіки.

Влада звернулася до традиційного рецепта, випробуваного після двох криз цього століття – залити пожежу грошима

Відповіді країн на проблему:

Франція пообіцяла одноразово виплатити по 100 євро 5,8 млн малозабезпечених сімей. Іспанія (на фоні невдоволення Єврокомісії) пообіцяла протягом пів року вилучити в енергокомпаній 2,6 млрд євро надприбутків і роздати їх населенню у вигляді субсидій.

Італія почала реформу комунальних платежів, а поки що дала на тимчасові дотації до 3 млрд євро. Греція пообіцяла компенсацію у 9 євро в місяць всім, а бідним – ще більше, а також пільгові тарифи клієнтам держкомпанії.

Португалія вирішила не підвищувати ціни на електроенергію у 2022 році, попри дорожчання сировини для її виробництва.

А ось влада Німеччини не побачила необхідності втручатися в ситуацію. Тут вони обійшли навіть головних апологетів вільного ринку в Старому Світі – Велику Британію.

Британці вийшли з ЄС в січні, і потрапили в ідеальний шторм. Ціни у них ростуть швидше, а економіка відновлюється повільніше, ніж у європейських сусідів, оскільки крім ковіду даються взнаки наслідки брекзиту й ось тепер – ще й дорогого газу. Про них варто розповісти окремо, оскільки вони демонструють, чим загрожує енергетична криза в Європі в цілому.

Британський досвід показує, як дефіцит газу може обернутися продовольчою кризою.

Почалося все з того, що американські власники зупинили до весни обидва британських заводи мінеральних добрив. Дорогий газ зробив виробництво нерентабельним.

Мало того, що фермери залишилися без селітри і сечовини. Виявилося, що побічний продукт їхнього виробництва – вуглекислий газ, куди потрібніший.

Зупинка комбінатів позбавила Британію 60% всієї вуглекислоти. Тієї самої, що грає роль консерванту при упаковуванні продуктів, наповнює газом лимонад і воду, використовується при забої худоби й для охолодження у всьому – від перевезень до медицини і атомних станцій.

Дефіцит вуглекислоти виявився настільки серйозною проблемою для харчової промисловості і фермерів, що британський уряд дав грошей американським власникам двох заводів мінеральних добрив, щоб вони запустили їх. Різдво все-таки буде.

Але розв’язали лише частину проблем. Теплиці і стійла далі опалюють газом і освітлюють електрикою, яка дорожчає. Нехай їжа не зникне, але точно подорожчає, попереджають фермери і супермаркети.

При чому тут “Газпром”

На “Газпром” в Європі і без того дивляться косо, оскільки він побудував газопровід “Північний потік” в обхід України, що не до душі східноєвропейським країнам та США, але влаштовує Німеччину, яка готується дозволити роботу другої гілки.

Кілька депутатів Європарламенту – законодавчого органу 27 країн Євросоюзу – минулого тижня попросили Єврокомісію – фактично уряд ЄС – перевірити, чи не маніпулює “Газпром” цінами, щоб прискорити схвалення “Північного потоку-2”. На це у Німеччині може піти кілька місяців.

У європейських депутатів, в основному зі Східної Європи, викликали підозри і скорочення видобутку “Газпрому”, і його небажання збільшувати поставки на європейський ринок газопроводами, які вже існують, попри зростання цін і очевидну вигоду.