рф спіткав гострий кадровий голод

У 2025 році російській промисловості бракувало майже 2 млн людей.<br /><br /><img src=”https://businessua.com/uploads/images/2026/7021_5930593d-5898-4c48-ac97-d30f0b3ae0da_w1080_h608_f9c861cc.jpg” border=”0″ width=”750″ height=”563″ alt=”7021_5930593d-5898-4c-ac97-d30f0b3ae0da_w1080_h608_f9c861cc.jpg (37.11 Kb)” /> Російська Федерація стикається з масштабною кризою робочої сили, яка загострилася через війну, демографічний спад і відтік населення. <br /><br />Як пише Foreign Policy, на цьому тлі промисловий комплекс “Алабуга” в Татарстані на початку року відкрито почав вербувати підлітків для складання ударних дронів “Герань” – російських копій іранських Shahed, що регулярно застосовуються проти України. У вакансіях обіцяли повну зайнятість і зарплати вище середніх по країні, що фактично підтвердило: підприємство працює як військове виробництво, а не навчальний центр, як заявлялося раніше.<br /><br />Це не перший скандал навколо “Алабуги”. Раніше розслідувачі та українські спецслужби повідомляли про вербування іноземців – зокрема жінок із Африки, Азії та Латинської Америки – під виглядом навчання або цивільної роботи, після чого їх залучали до складання дронів у жорстких умовах. Водночас випадок “Алабуги” лише ілюструє ширшу проблему: дефіцит кадрів у Росії набув системного характеру.<br /><br />Попри рекордно низький рівень безробіття у 2,1%, російська економіка відчуває гостру нестачу працівників. За даними профільних відомств РФ, у 2025 році промисловості бракувало майже 2 млн людей, а загальний дефіцит робочої сили може перевищити 10 млн до кінця десятиліття. <br /><br />Найбільше кадрів “перетягує” військово-промисловий комплекс, який пропонує зарплати у кілька разів вищі за середні, державні субсидії та відстрочку від мобілізації. У регіонах із концентрацією оборонних підприємств зарплати зросли на 30–60% з 2022 року. У результаті оборонка працює у три зміни, але все одно відчуває нестачу працівників, тоді як цивільні галузі – від аграрного сектору до інфраструктури – скорочуються.<br /><br />Додатковий фактор – демографічна криза. Наслідки падіння народжуваності у 1990-х, значні втрати під час пандемії COVID-19, а також сотні тисяч загиблих і поранених на війні суттєво зменшили кількість працездатного населення. Водночас від 500 тисяч до 1 мільйона росіян виїхали з країни після початку вторгнення. У цих умовах навіть традиційні джерела робочої сили – трудові мігранти – скорочуються. Після хвилі антимігрантських рейдів і депортацій у 2024 році потік працівників із Центральної Азії різко впав, а самі мігранти дедалі частіше обирають альтернативні напрямки, зокрема країни Перської затоки.<br /><br />Щоб компенсувати дефіцит, Росія активізувала залучення іноземців як до цивільної роботи, так і до армії. За даними української сторони, станом на березень понад 27 тисяч іноземців воювали на боці РФ – проти 18 тисяч наприкінці минулого року. Паралельно різко зросла трудова міграція з окремих країн: наприклад, кількість дозволів на роботу для громадян Індії збільшилася більш ніж у десять разів із 2021 до 2025 року. Москва укладає відповідні угоди, відкриває центри підготовки за кордоном і розширює географію набору – від Шрі-Ланки до М’янми.<br /><br />Втім, цивільний найм і військове вербування часто перетинаються, що створює ризики для іноземців і викликає дипломатичні конфлікти. Частину прибулих можуть без належної підготовки відправляти на фронт, що вже змусило деякі країни, зокрема Непал, обмежити виїзд своїх громадян до Росії.<br /><br />Аналітики вважають, що нинішній дефіцит має структурний характер і не може бути швидко подоланий. Проблема полягає не лише у втраті робочої сили через війну, а й у демографічному провалі: покоління, яке мало б зараз працювати в промисловості, є чисельно меншим через різке падіння народжуваності у 1990-х. У результаті Росія одночасно стикається з наслідками війни та довготривалими демографічними обмеженнями, що дедалі більше підриває як її економіку, так і здатність підтримувати війну.