90 мільярдів у борг: приховані ризики для України

Джерело: Facebook-сторінка автора
Європейський Союз вирішив позичити Україні €90 млрд на 2026-2027 роки. На перший погляд – рятівна фінансова ін’єкція, що закриє бюджетні діри воюючої країни. Проте за лаштунками цього щедрого жесту ховаються боргові пастки і довгострокові зобов’язання.
Розгляньмо детально всі приховані ризики, пастки та наслідки такого кредиту – від економічних показників і політичних умов до соціальних потрясінь та історичних аналогій.
Український державний борг стрімко зріс за час великої війни і залишатиметься на загрозливому рівні в найближчі роки. Міжнародний валютний фонд прогнозує, що держборг України сягне близько 108,6% ВВП у 2025 році. Це майже вдвічі більше, ніж до війни, і далеко за межами безпечного рівня. За оцінками Мінфіну та експертів, у 2026–2027 роках показник залишатиметься понад 100% ВВП – тобто кожна зароблена гривня вже має гривню боргу.
Для розуміння: навіть у 2027-му, якщо війна ще триватиме, Україна й надалі фактично житиме в борг, а темпи накопичення боргу залежатимуть від тривалості війни і зовнішньої допомоги. Україна опинилася в когорті найбільших боржників світу. З показником близько 109% ВВП наша країна вже у топ-20 найбільш завантажених боргом держав (16-те місце у світі). Для контексту: це співставно з Канадою (114%) та Бельгією (108%) і перевершує навіть деякі розвинуті економіки.
В Європі за рівнем боргу до ВВП Україну випереджають лише хронічні боржники на кшталт Греції (≈147%) та Італії (≈137%). На графіку – порівняння державного боргу України з іншими країнами-лідерками по боргу (Україна виділена кольором):
Держборг у % до ВВП (2025 рік) у вибраних країнах з найвищим рівнем заборгованості. Україна (109% ВВП) має один із найбільших показників боргу у світі, перевищений лише кількома державами.

Гроші в ЄС для України знайшли – але “осадочок” лишився

€90 млрд від ЄС мали б покрити більшу частину потреб України на 2026-27 роки, але реальність бюджету складніша. За даними Єврокомісії та МВФ, загальний фінансовий розрив України на ці два роки оцінюється в €130-135 млрд.
Тобто навіть виділені Європою €90 млрд не покриють усіх видатків – решту ~€40-45 млрд Київ розраховує отримати від інших союзників (США, міжнародних організацій тощо). Без цієї допомоги Україні загрожував би дефолт бюджету вже навесні 2026-го. Іншими словами, кредит від ЄС – це киснева подушка, необхідна, щоб країна не “задихнулася” фінансово посеред війни.
Водночас виникає логічне питання: на що підуть ці космічні гроші? Чи справді €90 млрд профінансують армію, соціальні виплати та відбудову – чи значна частка просто розчиниться в обслуговуванні боргів та резервах? Аналіз бюджету-2026 показує, що лише на виплату відсотків і боргових зобов’язань Україна планує витратити ₴513 млрд (≈$12,2 млрд). Це майже чверть від всієї зовнішньої допомоги, яку шукаємо на рік!
Тобто істотна частина коштів від ЄС фактично піде не на нові потреби, а на покриття старих боргів – своєрідна “боргова яма”, яка копається далі. Ба більше, значна сума може осісти у фінансових резервах: наприклад, досвід інших країн (той-таки останній мегакредит МВФ для Аргентини) показує, що левова частка траншів часто йде на обслуговування боргу і поповнення валютних резервів, а не безпосередньо в економіку.
Є ризик, що й українські €90 млрд частково пролежать “мертвим капіталом” на рахунках, страхуючи курс гривні чи чекаючи виплат кредиторам, у той час як реальні потреби – армія, відбудова, соціалка – недоотримають ці гроші.

Де у ЄС взяли гроші для України: пояснення аналітиків

Найбільша інтрига – умови повернення цього боргу. Брюссель заявив оригінально: Україна почне виплачувати €90 млрд тільки після того, як Росія заплатить репарації. Фактично це “безповоротна” позика до закінчення війни.
Більш того, ЄС формально прив’язав повернення коштів до конфіскації російських активів: заморожені €210 млрд коштів центробанку РФ в Європі залишаються недоторканими і теоретично можуть бути направлені на погашення українського боргу, коли Москва погодиться платити за завдану шкоду.
Бундесканцлер Фрідріх Мерц навіть заявив: “Якщо Росія не заплатить репарації, ми, в повній відповідності з міжнародним правом, використаємо заморожені російські активи, щоб повернути кредит”. Тобто, офіційно вся надія – на гроші РФ. Звучить оптимістично, але запитання в тому, що буде, якщо репарацій не станеться?
Кремль вже оголосив, що нічого платити не збирається, а Бельгія (де зберігається 88% російських резервів ЄС) заблокувала правовий механізм конфіскації через страх позовів. В результаті ЄС пішов на план Б: позичає для України з власних коштів (через випуск спільних євробондів), а обіцянку забрати гроші РФ відклав на майбутнє.
Фактично Брюссель “заморозив” проблему: Україна отримує кошти зараз, але якщо Росія і надалі не платитиме, то борг нікуди не дінеться. Його доведеться або нескінченно рефінансувати (перекладати з року в рік), або врешті-решт погасити коштом платників податків ЄС. Та чи гарантує хтось, що через 10–15 років у європейців буде політична воля списати цей борг як допомогу?
Відповідь відкрита. При песимістичному сценарії Україна таки залишиться винна €90 млрд – і доведеться віддавати їх з майбутніх бюджетів, вже після війни, ціною нових скорочень і податків. Такий собі “борг на виріст”, закладений під наше майбутнє.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post 90 мільярдів у борг: приховані ризики для України appeared first on Прямий.