Метаморфози тривалої війни, або як не стати “маленькою Росією”

Джерело: Facebook-сторінка автора
За 3,5 роки російсько-українська війна перетворилась з війни за свободу, демократію та людську гідність на війну за відрубну від російської ідентичність. Все, що обʼєднує тих, хто бʼється проти російської навали на фронті чи допомагає тим, хто бʼється, в тилу – небажання розчинитись в “російському морі”.
Бо на відміну від радянців, які проголошували Україну “радянською за змістом, національною по формі” (що й створило передумови для трансформації УРСР у незалежну Україну ) путінській режим відмовляє нам у найбільш засадничому праві – бути іншими щодо росіян, тобто бути собою.
Втім у рамках такої української ідентичності як “неросійськості”, яка часто перетворюється на антиросійськість, за 3,5 роки війни відбувся суттєвий дрейф від ліберальних цінностей свободи, правовладдя та гідності до правих цінностей зграйності та авторитаризму. За іронією долі, у смертельному двобої з росією, ми віддаляємось від неї на символічному рівні (ревно зачищаючи історичну памʼять про спільне минуле та заперечуючи власну відповідальність за злочини цього минулого, які українці коїли не менш завзято за росіян), але все більше віддзеркалюємо засадничі властивості путінської росії.
Саме тому війна демократії та автократії, інклюзивності та ексклюзивності, цивілізації та варварства все більше перетворюється на війну двох зграй, двох електоральних монархій. Що втім ніяк не заперечує того вкрай важливого факту, що одна електоральна монархія є агресором, а друга – жертвою її неспровокованого та незаконного нападу.

Україна проходить тест на російський авторитаризм

Чи є зменшення простору свободи та посилення авторитарних тенденцій в перебігу тривалої війни? Майже завжди – так. Бо коли ти воюєш у далекому Вʼєтнамі, протестні рухи – це ознака здорової демократії та вільного суспільства. Але коли ти виходиш на протест проти влади, яка веде легітимну оборонну війну на своїй території, – це сприймається зовсім по-іншому.
Чи означає, що ми маємо, за виразом Данили Яневського, засунути язики в дупу і не критикувати владу? Аж ніяк! Бо щойно наш дрейф в бік “електоральної монархії” перетворить Україну на дзеркальне відображення росії тільки з протилежним знаком – ми програли. Бо маленький Ізраїль може виграти війну у великого Ірану. Бо він сутнісно відмінний: мотивованіший, ефективніший, згуртованіший і технологічніший. А от Малоросія ніколи не переможе великоросію, якщо відрізнятиметься від неї тільки мовою, історичним пантеоном, прапором та гімном, за якими проступатиме той самий ДНК неефективності та несвободи.
Але справедливо критикуючи владу, ми маємо робити все, аби допомогти їй завершити цю війну, зберігши Україну. Бо зберегти українську державність – це імператив, який залишає шанси на переосмислення української ідентичності у майбутньому. Наповнення її не тільки зграйно-націоналістичними, але й універсальними змістами свободи, гідності, правовладдя. Зміщення наголосу з емансипації від чужого та ненависті до нього на плекання та любові до свого.

“Змішались люди й коні”: що не так з новим урядом в Україні

Але все це можливо лише за двох умов: 1) завершення війни та 2) збереження української державності. Всі хто був на фронті знають: вижити важливіше – це засаднича передумова будь-яких правильних трансформацій у майбутньому. Тому кидаючи владі рукавичку, ми маємо памʼятати першу заповідь медиків: не нашкодь. Везти непритомного пацієнта до операційної і рятувати його без його згоди, дякувати Богу, ще не на часі.
Повторюсь, це не означає, що ми маємо запхати язика в дупу і припинити критикувати владу. Але, критикуючи, ми маємо думати, а не фонтанувати емоціями, говорити, а не волати, лікувати, а не добивати.
Збережемо Україну, завершимо війну – а потім оберемо свого сера Клімента Етлі, який за більшістю опитувань (5 з 6) залишається найбільш популярним очільником британського уряду за всю історію Обʼєднаного Королівства…
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
• Матеріали, що публікуються в розділі “ДУМКИ”, відображають думку автора публікації, який несе повну відповідальність за вірогідність інформації.
• Редакція prm.ua може не поділяти думки, викладені в авторському матеріалі.
• Власник вебсторінки в розділі “ДУМКИ” є автор публікації.
The post Метаморфози тривалої війни, або як не стати “маленькою Росією” appeared first on Прямий.