Політичний стендап Трампа: скільки триватиме гра в “я не образився”

Дональд Трамп, здається, знову опинився в ситуації, коли його слова звучать як спроба приховати незручну правду за ширмою самовпевненості. Нещодавно він прокоментував відсутність Володимира Путіна на переговорах у Стамбулі, де планувалася зустріч для обговорення припинення війни в Україні. І, як завжди, Трамп зробив це з фірмовою сумішшю іронії, бравади та… легкої образи, яку він так старанно намагається замаскувати.

“Я не розчарований, що Путін не приїхав, я насправді сказав, чому б йому їхати, якщо я туди не поїду. Я не планував туди їхати, але б я поїхав. Я казав, що не думаю, що він приїде, якщо я не буду там, і це виявилось правдою”, – заявив Трамп, додавши, що його представник Марко Рубіо “робить фантастичну роботу”. А потім ще раз підкреслив: “Я не думаю, що це було можливим Путіну приїхати, якщо я туди не їду”. Ну звісно, Дональде, ми всі повірили, що Путін просто сидів у Кремлі й чекав твого дзвінка, щоб вирішити, чи варто йому їхати.

Танці навколо самолюбства

Давайте розберемося: Трамп, який любить позиціонувати себе як “великий перемовник”, явно не в захваті від того, що Путін проігнорував його заклики до переговорів. Але визнати це публічно? Нізащо! Замість цього ми чуємо класичний прийом “я перший сказав, що не піду, тому він і не приїхав”. Це приблизно як у шкільному дворі: “Я не образився, що мене не покликали на вечірку, бо я й не збирався туди йти!” Тільки у цьому випадку на кону – не дитячі образи, а доля міжнародних відносин і припинення війни.

Трамп, здається, намагається переконати всіх (і, можливо, самого себе), що його присутність – це ключовий фактор для будь-якої дипломатичної події. Але реальність виглядає інакше: Путін, схоже, просто не вважає за потрібне реагувати на ініціативи Трампа. І це не перший випадок, коли російський президент демонструє свою байдужість до американського лідера. Ще у 2019 році Путін скасовував зустрічі з Трампом, а у 2020 році публічно висміював його заяви про “особливі стосунки”. Схоже, що для Путіна Трамп – це скоріше зручний інструмент для медійного шуму, ніж серйозний партнер для переговорів.

До чого це може призвести?

Ця гра в “я не образився” може мати серйозні наслідки. По-перше – “How are you? Are you okay? What’s wrong?” – саме так можна описати реакцію міжнародної спільноти на ці заяви Трампа. Його спроби видавати неповагу Путіна за власну “стратегію” викликають сумніви у його здатності бути ефективним посередником. Якщо США хочуть відігравати ключову роль у припиненні війни в Україні, Трампу варто було б зосередитися на реальних діях, а не на виправданнях.

По-друге, такі спічі можуть ще більше ускладнити і без того напружену дипломатичну ситуацію. Україна, яка наполягає на припиненні вогню як передумові для переговорів, потребує сильних і надійних партнерів, а не лідерів, які витрачають час на словесні танці навколо власного его. Якщо Трамп і далі видаватиме подібні заяви, це може підірвати довіру до нього з боку союзників, зокрема Великої Британії та країн ЄС, які вже висловили підтримку ініціативі Зеленського про 30-денне перемир’я.

І нарешті, Путін, який, судячи з усього, вміє грати на самолюбстві Трампа, може використати цю ситуацію для затягування переговорів. Москва вже неодноразово демонструвала, що їй вигідно тримати всіх у напрузі, ігноруючи ініціативи Заходу. А Трамп, замість того, щоб тиснути на Росію, дає їй ще один привід для маніпуляцій.

Висновок

Отже, Трамп знову показав, що вміє перетворювати будь-яку незручну ситуацію на “перемогу”. Путін не приїхав? Ну то й добре, адже Трамп і не збирався туди їхати! Але якщо серйозно, то ця риторика більше схожа на спробу врятувати обличчя, ніж на реальну стратегію. Українцям, які чекають миру, потрібні дії, а не спічі про те, хто кого перехитрив. Тож, пане Трамп, можливо, варто залишити ці словесні маневри для реаліті-шоу і зосередитися на тому, що справді важливо? А то Путін, здається, і далі сміятиметься останнім – і не з вашого гумору.