Чи буде “фортеця Торецьк”: чому оборона міста наперед провалена?

“Фортеця Бахмут” – це не просто вислів і народна назва однієї з найбільш складних і кривавих оборонних операцій російсько-української війни. “Фортеця Бахмут” – це памʼятний знак усіх недоопрацюванням і помилкам вищого українського командування і керівництва держави.
Після Бахмута були й інші фортеці – Авдіївка, Красногорівка. Однак вони “впали” ще швидше, бо попередні помилки враховані й опрацьовані не були. Як не опрацьовані й не виправлені вони й досі, коли ворог вже буквально заходить у Торецьк.
То чи буде Торецьк новою “фортецею” на карті українсько-російської війни?
Ні.
Чому ж? Почнемо з дефініцій. Фортеця – це щось, що має стіни і укріплення. Торецьк, як і Бахмут, як і Сєвєродонецьк, як і Авдіївка, Красногорівка та інші втрачені міста, банально не підготовлений до довготривалої оборони.
Тепер продовжимо з фактів, які ще на перших курсах вивчають курсанти будь-якого військового ЗВО, – як має виглядати стандартна лінія оборони населеного пункту?
Вона складається з трьох ліній:
1. Смуга забезпечення. Це вириті за допомогою інженерних військ окопи в бліндажі, які обовʼязково мають два рівні колод. До окопів мають йти так звані відхідні траншеї, які ведуть у тил — їх використовують для проведення евакуації поранених і підвезення БК. На першій лінії у нас мають бути легкі війська ТРО — просто кажучи, мужики за 45. Їхнє завдання — виявити напрям основного удару і відходити на другу лінію.
2. Це залізо і бетон, який неможливо знищити артою. Тут мають стояти кадрові бригади з молодими хлопцями, які зупиняють ворога.
3. Якщо друга лінія не вистояла, бо у ворога багато резервів, ми відходимо на третю лінію. Вона схожа на другу, єдина відмінність полягає в тому, що перед нею розміщені мінні поля.
Ось так мали б підготувати Торецьк до оборони. А якщо по такому принципу готували й інші прифронтові міста, можливо, даного тексту не було б, і ми б не говорити про можливість появи терміну “фортеця Торецьк”.
Однак що ми маємо на фронті насправді? Сили оборони ведуть бій у самотужки виритих окопах? Водночас у командуванні провалена стратегія оборони. Якщо ми говоримо про початок оборонної операції треба не просто це декларувати. Треба будувати, мобілізовувати і готуватися.
Після деокупації Харківщини диктатор Путін зрозумів, що його в Україні насправді ніхто не чекає, а отже доведеться довго й складно вести реальну війну. Тому він розробив і імплементував військово-політичну стратегію, втілення якої ми зараз бачимо на фронті. Стратегія складається з поступової мобілізації, оскільки масовий призов – це ризик невдоволення у суспільстві. До слова, це те, що в Україні ми спостерігаємо зараз – повна відсутність стратегії й провал політики мобілізації.

Росіяни просуваються на околицях Торецька – звіт ISW

Окупанти не стали створювати велике армійське угрупування з 500.000 солдат для наступу і прориву кордонів Донецької області. Вони спростили стратегію і проводять точкову мобілізацію – таким чином до лав ЗС РФ щомісяця стабільно долучаються по 30-40 тисяч новобранців. Шляхи поповнення армії диктатор Путін окреслив чітко – зеки, чоловіки, які мають проблеми з алкоголем, радикали. Тепер завдання імперської машини – знаходити таких людей і відправляти їх у військо. Наприклад, вкрав щось – або тюрма або армія, взяв хабар, потрапив у немилість – всюди одна альтернатива.
Далі, за стратегією Путіна, ці новобранці беруть на фронті масовістю. А для наших Сил оборони – це постійний тиск ворога по всій лінії фронту. У росіян буквально стоїть план з розтрати особового складу. Тобто вони на кожній ділянці планово знищують, умовно кажучи, по взводу своїх військових щодня, розуміючи, що десь ми цього тиску не витримаємо і будемо відходити. Не дивно, що так і стається.
Чим відповідають ЗСУ? Керівництво постійно шукає винних у провалі оборонних операцій. На Харківщині винні бригади ТрО, під Очеретиним – ще якась бригада, під Нью-Йорком – невчасно проведена ротація. Ніхто не акцентує увагу на тому, що ми програємо стратегічно. І коли Генштаб доповідає, що сьогодні ми знищили 1000 росіян, треба розуміти, що це і є план ворога закидати нас “гарматним мʼясом”.
Українські піхотинці сидять в самостійно виритих окопах по 30 діб. Не дивно, що деякі з них не витримують і відходять. Оборона має триматись на залізі і бетоні, а не на тілах людей. Особливий трагізм полягає в зустрічних боях – це наразі єдиний інструмент, яким ми стримуємо прориви. Ми просто знаходимо ще боєздатні бригади, кидаємо їх у зустрічний бій і наказуємо закріпитись. У таких операціях українська армія втрачає найкращих. При цьому відводити підрозділи немає куди – лінія оборони не побудована.
Торецьк колись був шахтарським містом, тут жили люди й планували майбутнє. Тепер це зруйнована та частково замінована територія, яку при будь-яких умовах доведеться відновлювати.
“Чи буде фортеця Торецьк?” Ні. Як насправді не було й “фортеці Бахмуту”. Термін, навколо якого просто попіарилося вище командування треба стерти з історичної памʼяті про російсько-українську війну, і почати будувати і планувати нормальні оборонні лінії.
 
The post Чи буде “фортеця Торецьк”: чому оборона міста наперед провалена? appeared first on Прямий.