Українські компанії продовжують працювати в умовах виснаження ресурсів, скорочення ринків і зростання воєнних ризиків. Попри це, бізнес не відмовляється від інвестицій, шукає нових клієнтів і виходить на міжнародні ринки.<br /><br /><img src=”https://businessua.com/uploads/images/2026/9117_9ca51b9a48bfe35ef5b948504497a017_7015bee3.jpg” border=”0″ width=”750″ height=”667″ alt=”9117_9ca51b9abfe35ef5b95047a017_7015bee3.jpg (62.51 Kb)” /> Про це свідчать результати дослідження компанії Gradus.<br /><br />Більшість опитаних керівників назвали 2026 рік найскладнішим за час повномасштабної війни. Якщо на початку вторгнення головним викликом була несподіваність, то сьогодні бізнес розуміє характер загроз, однак стикається з накопиченим виснаженням ресурсів і відсутністю очевидних рішень.<br /><br />Компанії продовжують інвестувати, але змінюють стратегії<br />Попри невизначеність і зростання ризиків, українські компанії продовжують шукати можливості для розвитку. Однак замість великих одноразових інвестицій дедалі частіше обирають поетапні вкладення, розтягують реалізацію проєктів у часі та готують нові ініціативи до запуску за сприятливіших умов.<br /><br />При цьому довгострокові цілі бізнесу залишаються, хоча операційні плани доводиться переглядати щомісяця, а іноді й щотижня. Сценарне планування, зокрема підготовка до найгірших варіантів розвитку подій, стало звичною управлінською практикою.<br /><br />Воєнні ризики змушують бізнес переглядати операційну ефективність<br />У 2026 році особливої гостроти набули атаки на економічну інфраструктуру в тилу: склади, логістичні центри, енергетичні об’єкти та мережі зв’язку. Їхні наслідки зачіпають цілі ланцюги постачання, навіть якщо окремі компанії безпосередньо не постраждали.<br /><br />Через це бізнес переглядає принципи операційної ефективності. Великі централізовані склади та концентровані виробничі потужності, які раніше допомагали знижувати витрати, стали джерелом додаткових ризиків.<br /><br />Компанії свідомо платять більше за стійкість: розподіляють активи між кількома локаціями, дублюють критичні функції, створюють резерви та інвестують в автономне енергозабезпечення.<br /><br />Дефіцит кадрів став одним із головних обмежень для розвитку бізнесу<br />Для багатьох учасників дослідження головним обмеженням зростання став кадровий дефіцит. Компаніям бракує сильних менеджерів середньої ланки, інженерів, кваліфікованих робітників та інших фахівців. Вакансії залишаються відкритими місяцями навіть за конкурентних зарплат.<br /><br />Водночас керівники відзначають накопичене психологічне виснаження команд. У відповідь компанії інвестують у підтримку працівників, навчання, гнучкі умови роботи та змінюють управлінські моделі на користь більшої самостійності команд.<br /><br />Ще один системний бар’єр — відсутність дієвих механізмів компенсації воєнних збитків та передбачуваних правил гри. Бізнес звертає увагу на обмежений доступ до кредитування, недостатнє страхування воєнних ризиків і непередбачувані регуляторні рішення.<br /><br />Тому головний запит до держави — створити умови, за яких компанії зможуть самостійно інвестувати та відновлюватися.<br /><br />Які рішення допомагають компаніям зберігати стійкість<br /><br />Дослідження Gradus також дозволило визначити конкретні управлінські рішення, які компанії вже застосовують для збереження стійкості та розвитку. Вони охоплюють чотири ключові напрями:<br /><br />1. Робота з персоналом<br />Компанії зберігають зарплати та робочі місця за мобілізованими працівниками, організовують психологічну підтримку, запроваджують гнучкі графіки та розвивають власні програми навчання.<br />Також деякі підприємства зменшують кількість підлеглих на одного керівника, щоб покращити взаємодію з командами.<br /><br />2. Операційна стійкість<br />Бізнес розподіляє склади, сервери та виробничі потужності між різними локаціями, створює запаси сировини й запчастин, інвестує у власне енергозабезпечення та резервний зв’язок.<br />Під час релокації компанії намагаються переїжджати разом із працівниками.<br /><br />3. Інвестиції<br />Замість повного заморожування проєктів підприємства розподіляють їх реалізацію на кілька етапів і вкладають кошти поступово.<br />Також компанії готують ініціативи до швидкого запуску за сприятливіших умов або продають уже розроблені проєкти іншим інвесторам.<br /><br />4. Пошук нових ринків<br />Українські компанії виходять на ринки інших країн і континентів, освоюють нові сегменти, беруть участь у державних замовленнях і продають надлишки продукції іншим учасникам ринку.<br /><br />Водночас на міжнародних ринках дедалі важливішою стає конкурентоспроможність самого продукту, а не солідарність з Україною.<br /><br />Перспективи на 2027−2030 роки<br /><br />Оцінюючи перспективи 2027−2030 років, учасники дослідження розглядають два сценарії: продовження війни, що загрожує подальшим скороченням економіки, та її завершення, яке відкриє можливості для масштабної відбудови й інвестицій.<br /><br />Компанії намагаються готуватися до обох, зберігаючи команди, експертизу та портфелі майбутніх проєктів.
Total Views:
0