20 серпня 2024 року – день духовної перемоги України

Для того, щоб зрозуміти законопроєкт про заборону російської православної церкви, треба бути не просто українцем – потрібно пройти трансформацію, яку пережила новонароджена держава з 1991 року.
На момент здобуття політичної незалежності Україна здебільшого залишалась майже повністю релігійно-залежною від Москви. Після заборони УАПЦ та УГКЦ у повоєнні роки, в країні, за винятком рідкісних тоді протестантських церков, залишилась одна Руська православна церква (РПЦ), до якої зараховували себе більшість вірян.
Хочете збудувати церкву – її освятить тільки православний (РПЦ-шний) піп. Хочете занести освячену ікону – одягніть ризи цієї ж церкви.
Звичайно, паралельно існувала нечисленна УПЦ КП на чолі з Філаретом, якого більшість називали світським прізвищем Денисенко й обходили стороною, коли доводилось святити паску чи хрестити дітей.
Ситуацію змінив Петро Порошенко у 2018 році. Після нападу Росії п’ятий президент розумів, наскільки серйозний вплив має ворог, що задумав цілковите знищення України. Проте ситуація була серйозна, церковну реформу слід було провести таким чином, щоб новоутворена автокефальна православна церква не просто була українською, але й визнавалась канонічною у всьому світі більшістю православних церков.
Фактично треба було вирвати жало духовного впливу Москви. Наприклад, припинити згадування про анафему Мазепі та нескінченні молитви за московського патріарха, не кажучи вже про повернення у церкву української мови замість незрозумілої старослов’янської.
Втім, першим етапом мало стати подолання розколу між православних вірян, на той момент розірваних між трьома конфесіями: Українською православною церквою (Московського патріархату), Українською православною церквою (Київського патріархату), Українською автокефальною православною церквою.
Процес проходив складно. УПЦ МП майже одразу не стала брати участі в проєкті об’єднання. Між УПЦ КП та УАПЦ також виникли складнощі – не могли обрати лідера, який влаштував би усіх. Під впливом умовлянь з Банкової лише наприкінці 2018 року обидві церкви погодились на компромісну фігуру молодого 40-річного настоятеля Епіфанія, що на фоні поважних старців-очільників двох церков виглядав прогресивним і молодим “юнаком”.
Зрештою, наприкінці 2018 року на Софійській площі пройшов велелюдний мітинг і одночасно об’єднавчий процес завершився утворенням Православної Церкви України (ПЦУ). УПЦ МП було вирішено долучати громадами, по одному храму і поступово.
Напередодні Різдва за православним календарем, на початку 2019 року Вселенський православний патріарх Варфоломій вручив Томос – офіційне визнання канонічності ПЦУ, що робило її незалежною від РПЦ і єдиною канонічною православною церквою на території України.
Політично – це викликало шквал емоцій в Росії. Вони прекрасно усвідомлювали, що втрачали інструмент впливу на Україну, а ще більше їх лютило, що Порошенко їх переграв. Якщо раніше вони називали п’ятого президента шкідливим, то після цього вони відмовляли йому в праві на життя і на спасіння по смерті!
Чи варто уточнювати, що так вони ставились не лише до Порошенка, але й до всіх українців? Що й показали події у наступні роки.
Не розумів цього лише шостий президент Володимир Зеленський. Перебуваючи на піку слави та всенародної підтримки, замість того, щоб завершити процес забороною московської православної церкви, – він призначив заступником голови Офісу президента Сергія Трофімова, виконавчого продюсера студії “95 квартал”, який став активно лобіювати інтереси УПЦ МП.
Чи міг діяти Сергій Трофімов самостійно, не узгоджуючи свій лобізм із президентом Зеленським – дуже сумнівне твердження. Втім, Зеленський ніколи не відрізнявся релігійністю ні в православній, ні в іудейській церкві, а тому, швидше всього, ставився до всього вкрай поверхово і політично.
Заплановані переходи громад УПЦ МП до ПЦУ різко загальмувались. Якщо за 2019 рік до ПЦУ перейшли 5463 церкви УПЦ МП. За 2020 рік перейшли вдвічі менше – 2750 громад УПЦ МП.
Навіть після повномасштабного нападу розрекламовані обшуки у Києво-Печерській та Почаївській Лаврах закінчились PR-пшиком. Затриманих попів відпустили, а Лаври, як і раніше, залишились у користуванні УПЦ МП.
Новий етап боротьби проти “релігійної організації впливу” УПЦ МП Петро Порошенко і його політична сила розгорнули з 2022 року. Спочатку депутати ЄС зареєстрували безкомпромісний законопроєкт про повну заборону УПЦ МП як церкви, що має центр у державі-агресорі. У відповідь влада запропонувала значно м’якший проєкт закону від Кабінету міністрів №8371 “Про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у країні-агресорі”. У ЄС погодились свій зняти з розгляду – втім, навіть м’якший законопроєкт Кабміну розглядався майже 2 роки.
Останнім винаходом у боротьбі, як залишити інструмент московського впливу УПЦ МП стала пропозиція з Банкової отримати ще один Томос для узаконення тих, хто не хоче переходити в ПЦУ. Але Вселенський патріарх відповів відмовою та емісари Офісу президента повернулись до Києва ні з чим.
Саме тому голосування 20 серпня 2024 року має увійти в історію. Чи вдасться Петру Порошенку і команді “Європейської солідарності” вирвати остаточно реальну духовну незалежність України?
Якщо це станеться – це стане головною моральною перемогою над агресором, який планував захопити Київ за 3 дні, а в результаті менше, ніж за 3 роки остаточно втратив будь-який вплив на Україну.

Голоси за заборону УПЦ МП у Раді є, але “слуги” вагаються під впливом Єрмака – Федина

Нагадаємо, погоджувальна рада ухвалила рішення, що законопроєкт про заборону УПЦ МП розглянуть у серпні – це має бути перший законопроєкт, заради якого зберуться нардепи. При цьому у Верховній Раді низка народних депутатів заблокувала трибуну, вимагаючи внести до порядку денного та ухвалити законопроєкт про заборону в Україні релігійних організацій, пов’язаних з РФ.
Слід зазначити, що нардепи зі “Слуги народу” через тиск Офісу президента відмовляються голосувати за заборону релігійних організацій, пов’язаних з Росією, зокрема і московську церкву. При цьому у Кремлі розгорнули широку дезінформаційну кампанію за кордоном про нібито порушення свободи віросповідання в Україні. При цьому понад 60 депутатів від партії “Слуга народу” досі не поставили підписи на підтримку законопроєкту щодо заборони УПЦ МП та не мають наміру підтримувати його у другому читанні.
Водночас на думку політолога Володимира Цибулька, ситуація навколо голосування за заборону УПЦ МП є свідченням “величезної паніки на Банковій”, адже там не виконали жодних обіцянок і міжфракційних домовленостей, які вони давали представникам ОПЗЖ за їхню підтримку у Верховній Раді.
Окрім того, боєць ЗСУ Степан Барна в етері “Прямого” заявив, що російська агентурна мережа продовжує впливати на Верховну Раду України та певні політичні кола через свою церкву, тому слід негайно ухвалити закон про заборону УПЦ МП.
До слова, 82% українців не довіряють УПЦ МП, а 83% мають думку, що держава у той чи інший спосіб має втрутитися в діяльність цієї структури. Про це свідчать дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) 20-25 квітня 2024 року на замовлення громадської організації Центр стратегічних комунікацій “Форум”.
Також слідкуйте за “Прямим” у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram.
The post 20 серпня 2024 року – день духовної перемоги України appeared first on Прямий.