“20 днів у Маріуполі”: про що фільм та чому важливо його подивитись

У четвер, 31 серпня, на широкі українські екрани вийде документальний фільм “20 днів у Маріуполі”, створений командою Associated Press.
Редакторка “Прямого” вже відвідала допрем’єрний показ стрічки, організований Львівським медіафорумом, й готова розповісти про фільм детальніше.
Автори та про що фільм
“20 днів в Маріуполі” – це дебютна документальна робота українського воєнного кореспондента, фотографа, відеографа та письменника Мстислава Чернова. Також до створення картини були залучені фотограф Євген Малолєтка та продюсерка й журналістка Василіса Степаненко. Вони прибули в місто за декілька годин до початку російського повномасштабного вторгнення і вирішили залишитись на декілька днів там, щоб фіксувати все, що відбувається.  Це єдині представники ЗМІ, які могли передавати новини вже з оточеного Маріуполя. Завдяки такій титанічній роботі весь світ зміг побачити злочини, які чинили й чинять росіяни на території України.
Весь фільм – це майстерно скроєний репортаж, розбитий на дні. Чернов разом із Малолєткою та Степаненко постійно рухаються містом, показуючи різні сюжети: бомбардування, боротьбу медиків та комунальників, смерті дітей, стійкість військових і поліції, спробу вибратись з окупації.
Втім, головними учасниками цього фільму є люди і їхні історії. Чернов лагідно розпитує мешканців міста, що вони відчувають, та їхні імена. І якщо в перші дні люди неохоче відповідають на його запитання, то згодом ставлення до знімальної групи кардинально змінюється. Доказом цього є кадри, де лікар зі словами “ось як вони не стріляють по цивільних” кличе журналістів прямо в операційну, в якій рятують життя маленькому хлопчику. Дитину не врятували. Чи от коли поліціянт просить записати його звернення, а потім під вибухами допомагає журналістам знайти зв’язок, щоб ті могли надіслати відзняте і світ побачив все жахіття, яке з ними відбувається.
Крім цього, ще однією важливою складовою фільму є доступ до інформації й те, як ворог вправно використовує її відсутність. Автори показують кадри знищеного пологового будинку, а потім звучать слова росіян про те, що «вони не б’ють по мирному населенню» і все це постановка. Цинізм окупантів вражає.

Міжнародна реакція
Вперше фільм показали на “Санденсі” — одному з головних фестивалів незалежного кіно у США — у секції World Cinema Documentary Competition. Стрічка здобула “Приз глядацьких симпатій”.

Коли фільм вперше потрапив на фестиваль “Санденс”, ми сперечались зі студією, чи витримає міжнародний глядач таке кіно. І коли фільм отримав премію “Санденс” від глядачів, ми зрозуміли, що світ хоче це бачити, світ хоче розуміти не лише те, що відбувається в Україні, а світ хоче бачити глибокі історії й хоче чути українців. автор фільму Мстислав Чернов

Чому цей фільм важливо подивитись
“20 днів в Маріуполі” – це кадри агонії, міста, що помирає. Чернов порівнює це зі смертю людини. З цим складно не погодитись. Адже “20 днів в Маріуполі” – це безмежна кількість страждань, болі, безвиході, мук та відчаю.У цьому фільмі глядач побачить війну, якою вона є. Комунальників, які збирають мерців в пакети, а потім ховають їх в братських могилах, бо інакше ховати людей вже не виходить. Дітей, які помирають на операційних столах. Медиків, які цілодобово намагаються рятувати людей, а потім їх розпач, коли не вдається зберегти чиєсь життя. Військових та поліціянтів, які мужньо стоять на захисті міста, усвідомлюючи, що виходу немає.
А ще це історія трьох сильних журналістів, які ризикуючи життям, зуміли показати всьому світу кадри російських злочинів та геноциду українського народу.
І все ж це дуже важливе кіно для українського глядача. Тож на нього варто піти в кінотеатр,  щоб на власні очі побачити те, що росіяни зробили з Маріуполем на початку повномасштабного вторгнення. І усвідомити, що так само вони кожної хвилини знищують й інші тимчасово окуповані українські міста.
І так, цей фільм боляче дивитись, але як каже сам автор закадровим голосом, “це і має бути боляче дивитись”.